Петя влетів у кімнату і з гуркотом зачинив за собою двері. Хотів згаяти роздратування, щось зламавши, але, як дбайливий господар, швидко передумав, йому ж потім і лагодити. Але злість шукала вихід. Вазу розбити? Якось схоже на жіночу істерику. Телевізор гримнути? Ага, зараз! Він коштує грошей! Шафу штовхнути? Так ноги не казенні, шкода.

У результаті Петя впав на ліжко і почав м’яти подушку. Причому подушку дружини, бо саме вона довела його до такого розлюченого стану.

Це неможливо! Його слово у цьому будинку нічого не означає, його ніхто не слухає! Хоч із дому йди! На цій думці Петя затнувся і навіть перестав набивати боки подушки. Точно! Хоч із дому йди! Ось він і піде, якщо його в цьому будинку не цінують. Нічого, в його роках він ще знайде собі жінку, яка його цінуватиме!

Все! Вирішено! Треба йти! Петя рішуче відкинув від себе подушку і крекчучи піднявся з ліжка. Куди він йтиме, він ще не вигадав, але вирішив, що для початку треба зібрати речі.

Петя завмер посеред кімнати, намагаючись пригадати, де востаннє бачив спортивну сумку. В шафі? Ні, не в шафі. То де ж? Петя вже хотів спитати у дружини, але вчасно згадав, що взагалі-то вони в сварці і він зібрався йти з сімʼї. Тож звертатися до дружини зараз було б політично неправильно.

Петя із незалежним виглядом пройшовся по квартирі, ігноруючи наявність у ній ворожого елемента у вигляді подружжя. Та на нього теж не звертала уваги, гримаючи чимось на кухні.

Її спокій Петю зачіпав, але виду він не показував. З діловим виглядом він лазив по шафах, висував ящики і навіть вліз на табуретку, щоб заглянути на антресолі. На балконі його мало не прибило лижами, а з комори довелося терміново тікати, бо з верхньої полиці на багатостраждальну Петіну голову щось почало падати.

Але незважаючи на всі муки, пошуки не дали жодного результату. Знайти хоч якусь сумку чи валізу так і не вдалося. Але Петя вирішив, що його нічого не зупинить. Якщо немає сумки, то вистачить і пакета, він людина не горда і точно не барахольщик.

Пакети знаходилися на кухні, куди Петя поки не поспішав заходити.

– Спочатку все зберу на ліжку, а потім уже схожу за пакетом, – вирішив Петя і пішов збирати речі.

З речами справа теж була не так райдужно, як хотілося. Петя гадки не мав, де лежить більшість його речей. Зазвичай він казав дружині, що збирається вдягнути вранці, і вона вивішувала це на дверцятах шафи.

Зараз Петя дивився в нутро цього платтяного монстра і не знаходив нічого, що хоч віддалено нагадувало б його речі. Можливо, за зовнішнім рядом вішалок таївся ще один, але Петя побоювався так глибоко залазити до цієї Нарнії.

Покопопавшись ще по шафі, Пете вдалося виявити лише пару шкарпеток і краватку, про існування якої вже встиг забути. Здається, цю краватку йому дарували ще на випускний із університету.

– У мене в цьому домі навіть шкарпеток чистих немає, – почав було обурюватися Петя, а потім згадав, що до вчорашнього дня шкарпетки лежали під диваном, звідки ці скарби вигрібла чоловіка і відправила до прання.

Петя почухав пузо, приховане майкою, і задумливо глянув на ліжко, де він відвів місце для збирання своїх речей. Поки там сиротливо лежали паспорт, зубна щітка та пара шкарпеток.

“Все, що нажите непосильною працею” промайнуло у Петі в голові і він подумав, що такі багатства можна забрати і без пакета, розпхати по кишенях пуховика.

Ні, це серйозно. Йому сорок років, він п’ятнадцять років у шлюбі, багато чого встиг нажити, це Петя пам’ятає точно. Тільки от знайти це нажите в нього чомусь не виходить.

Хоч іди до дружини і питай, куди вона все подівала, але робити цього Петя, звичайно ж, не збирався. Натомість Петя сів на ліжко і замислився. Із роздумів його вивів голос дружини. Вона стояла в кімнаті біля Петі і вже не вперше питала, чи йде він вечеряти.

Петя хотів гордо відмовитися, але з дверей долинали такі аромати, що важко було стриматися. Він проковтнув слину, кивнув і подався за дружиною на кухню.

Після смачної та ситої вечері Петя вже навіть не згадав, що кудись збирався йти. Він зніяковіло моргав перед телевізором, намагаючись вникнути в сюжет якогось фільму.

Дружина в цей час зайшла в спальню і звернула увагу на паспорт, зубну щітку і шкарпетки, що лежать на ліжку. Бурчачи, що чоловік знову все розкидав, вона прибрала речі по місцях і вирушила до залу. Дружина так і не дізналася, що цього вечора від неї майже пішов чоловік.