Після двох років самотності, Максим вирішив повернутися до колишньої дружини. Він був впевнений, що на неї ніхто і оком за цей час не подивився. А після того, як вона його радісно зустріла, вже уявляв, що скоро знову буде з нею
Максим та Галина прожили у шлюбі десять років. І до того часу у них було все добре, поки Максим не вирішив, що може бути ще краще.
Максим раптом ніби прозрів і знову побачив Світ, в якому живе. І цей світ видався йому прекрасним. Бо ладен був хоч зараз надати чоловікові багато всього такого, що зробить його щасливим. Але за умови, що цей чоловік не одружений. І має гроші. Великі гроші!
Максим задумався про розлучення. Уявив, як це все можливо насправді. Його багата фантазія породила багато неприємних картин. Одна гірша за іншу. Максимові стало від цього неприємно і він відмовився від розлучення. Він навіть заборонив собі думати про це.
Але, відмовившись від розлучення, Максим не міг заборонити собі бути щасливим. Він вирішив для себе, що, напевно, не буде нічого поганого, якщо спробує бути щасливим, залишаючись одруженим і не маючи великих грошей.
І Максим спробував. Але нічого хорошого із цього не вийшло. По-перше, не вистачало грошей на щасливе життя вільного чоловіка. А по-друге, у сім’ї почалися скандали. Галина постійно ставила чоловікові незручні запитання. Чесно відповісти на які Максим не міг. І він змушений був брехати. І забрехався настільки, що вже сам втомився від своєї брехні.
З усього цього Максим зрозумів для себе головне, що хочеш не хочеш, а розлучатися треба.
І, добре підрахувавши, він зрозумів, що набагато вигідніше просто платити аліменти, але бути вільною людиною, ніж бути одруженою і з двома дітьми, якій нічого не можна. Крім того, після поділу майна, у нього з’являться великі гроші. Так потрібні для щасливого життя.
І Максим сказав дружині, що йде і подає на розлучення.
Галина просила його цього не робити. Адже вони мають двох дітей. Пропонувала подумати. Згодна була навіть пожити якийсь час окремо. Але Максим не погодився.
Він розлучився з Галиною. А незабаром після розлучення зажадав у Галини грошей за половину квартири, що належить йому за законом. Пригрозив, що інакше продасть її чужим людям.
Галина не хотіла опинитися з дітьми у комуналці. Вона влізла у борги, але зібрала потрібну суму та розплатилася з Максимом.
А Максим став жити вільним життям на своїй старенькій дачі, яка дісталася йому у спадок від батьків. У своєму теперішньому становищі він міг дозволити собі все, що мріяв.
Але минуло трохи часу, і Максим став помічати, що втомлюється від життя вільної людини. Потім, ще через якийсь час, це життя йому просто набридло. І, зрештою, він дійшов висновку, що таке життя йому просто ненависне. До того ж гроші, отримані за половину квартири, скінчилися. А однієї зарплати на щасливе життя вільної людини, яку вів Максим, не вистачало.
Ось тоді Максим і згадав, що в нього є колишня дружина і двоє дітей. І краще бути з ними, ніж у його теперішньому становищі.
Максим визнав, що помилився, коли пішов від дружини та дітей, і вирішив повернутися до сімʼї.
Він був упевнений, що, по-перше, його там досі люблять і чекають. Тому що Галина нікому з двома дітьми та задарма не потрібна. Навіщо комусь чужі діти? У всякому разі, він би на таку не подививвся. Отже, нікого в неї немає. А по-друге, він все усвідомив. А винну голову і меч не січе.
Максим, звісно, розумів, що з грошима, які він вимагав у Галини, незручно вийшло. Але ще незручніше, думав він, жити за сімдесят кілометрів від міста, на старій дачі, де туалет — на вулиці, а вода — у колодязі. Тим паче взимку. Коли до станції два кілометри.
Тож Максим для себе вирішив однозначно, що він повертається до родини.
Галина та діти зустріли Максима радісно. Особливо раділи діти. Вони вже два роки не бачили рідного батька.
Максима провели на кухню. Нагодували ситним обідом. Загалом усе було добре, і Максим уже хотів сказати про мету свого візиту. Хотів повідомити, що повернувся сюди всерйоз і надовго. Але почув плач немовляти.
Максим, звичайно, поцікавився, в чому річ, і звідки вдома дитина. З’ясувалося, що півтора роки тому Галина знову одружилася. А нещодавно у неї народилася дочка. А за годину її новий чоловік повернеться з роботи.
А ще Галина сказала, що буде краще, якщо Максим піде до приходу її чоловіка. Тому що робота у нього важка та нервова, він може все неправильно зрозуміти.
Той факт, що на Галину хтось подивився, незважаючи на чужих дітей, звісно, вразив Максима до глибини душі. Він змушений був визнати, що за два роки, доки його не було, у цьому Світі щось змінилося. У Світі стало не так однозначно, як він припускав. Це по-перше.
А по-друге, Максим зрозумів, що трохи спізнився. Але вирішив так одразу не здаватися. Він сказав, що, звичайно, піде до повернення її чоловіка. Але дуже хоче, щоб Галина знала, що він її, як і раніше, любить. Це по-перше.
А по-друге, на дачі йому зараз дуже холодно та самотньо. Особливо, коли снігу до пояса, а до станції два кілометри. А він дістається роботи на автобусі. Кожен день. І часто спізнюється.
А по-третє, і це головне, що хотів донести Максим, він готовий взяти Галину назад за дружину, незважаючи на те, що в неї тепер троє дітей.
На це Галина злякано відповіла, що подумає над його пропозицією, але нічого не обіцяє. Вона вирішила не хвилювати колишнього рішучою відмовою. Хто його знає. Живучи два роки за містом, він міг трохи поїхати головою. Галина вирішила не ризикувати.
Щодо трьох дітей, то Галина відповіла, що тут не все так просто, як йому здається. Тому що вона чекає ще на одну. Це по-перше. А по-друге, її чоловік удівець. І в нього теж є маленька дитина, яка зараз у садочку, але також живе з ними. І Галина її всиновила.
На що Максим, окрилений тим, що йому категорично не відмовили, урочисто пообіцяв, що готовий взяти Галину та з чотирма дітьми. Бо на дачі одному йому ще гірше.
Влітку ще нічого. Куди не йшло. Жити можна. Повітря і таке інше. Але взимку — це в жодні ворота. Ворогу не забажаєш. Бо туалет — на вулиці, а вода у колодязі замерзає. І дров, щоб топити грубку, цього року він не закупив. І сил більше немає. І на роботу спізнюється. І так далі і тому подібне…
Діти пошкодували батька. І порадили йому взимку діставатися до зупинки на лижах.
Максим подякував дітям за пораду і подивився на годинник. Пора було йти. Адже незабаром повернеться чоловік Галини. А робота у нього важка та нервова. Може все не так зрозуміти.
Максим вийшов із під’їзду. Озирнувся. Було холодно. Йшов сніг.