Рома сидів на підлозі серед рулонів шпалер і задумливо потягував квас із cтакана. У нього було відчуття, що він раптово прокинувся від сну, в якому пробув довгі місяці, тому що навколишня дійсність якось сильно змінилася.

Останнє, що він пам’ятає чітко, це як дружина Люба демонструє йому шматок шпалер, що відійшов, і нарікає, що через нього вся кімната різко стала виглядати неохайно.

Тоді Рома ще подумав, що цю проблему вирішить за десять хвилин. Всього справ – купити клей та підклеїти шпалери, що відійшли. Тільки цей клей ще треба було купити.

Замість того, щоб питати у друзів і знайомих, чи не залишилося в них клею, Рома пішов у будівельний магазин. І ось тут Рома припустився фатальної помилки. Він узяв із собою Любу.

Був вихідний день, а вона постійно скаржилася, що вони мало часу проводять разом, а тут яка-не-яка, але все-таки прогулянка.

Вони зайшли в будівельний магазин, і наївний Рома вирішив, що зараз він одразу ж піде і купить пачку клею, після чого вони вирушать додому, але не було. Любаші захотілося погуляти, подивитися на різні товари. І Рома необачно піддався на вмовляння.

Люба різко пожвавилася і з силою, що раптово прокинулася, потягла Рому до стелажів зі зразками шпалер. Люба щось захоплено тараторила, зітхаючи і закликаючи чоловіка подивитися на “цю красу”.

Мозок Роми швидко перевантажився враженнями, тому решту він пам’ятав, як у тумані. Стелаж зі шпалерами змінився величезними рулонами лінолеуму, потім чехардою різнокольорової плитки, потім в очах зарябило від різноманіття люстр, абажурів та світильників.

А потім Рома, мабуть, взагалі впав у рятівне забуття. Він не пам’ятав, як тягнув на собі в’язки шпалер, домовлявся про доставку лінолеуму і плитки, вислуховуючи нарікання дружини, що вони поквапилися з вибором шпалер, і вона вже пошкодувала, що купили саме їх.

Не запам’яталося Ромі, як Люба, потягнувши за шматочок шпалер, що відійшов, здирає всю смугу зі стіни, тим самим спалюючи за собою мости. Тепер ремонту точно бути. Не жити ж у такій обдертій квартирі.

І почався ремонт, гірше якого може бути лише переїзд, що Рома теж знав не з чуток. Свідомість відвідувала Рому якимись спалахами, явно шкодуючи його психіку.

Ось він дивиться на Любу, яка з розлюченістю обдирає шпалери, утробно регоче і кидає куски на підлогу. Ось він сам береться за перфоратор і починає відколювати плитку. А ось Люба лається по телефону з будівельним магазином, який надіслав не той лінолеум.

Всі ці спогади проносяться в голові Роми уламками калейдоскопа, поки той сидить серед рулонів шпалер і сьорбає квас.

Рома оглядає абсолютно розгромлену квартиру, гори будівельних матеріалів та важко зітхає. Тепер хочеш не хочеш, а доведеться робити ремонт, не жити ж серед голих бетонних стін.

Рома важко зітхнув, поставив спорожнілий кухоль на табуретку, підвівся, зі стоном тримаючись за натруджений поперек, і потягся за шпалерами. Треба заміряти стіну та нарізати смуги.

Акуратно переступаючи через розкладені відрізки шпалер, Рома марно намагався знайти пачки шпалерного клею. Марно, бо в глибині душі Рома вже знав, що вони так і не купили.

За цим заняттям його і застала дружина, яка раніше готувала на кухні. Рома підняв на Любу очі і спитав, чи не пам’ятає вона, куди поставили клей для шпалер.

Люба задумливо озиралася, потім розвела руками. Ну, якщо вже Люа не пам’ятає, значить, клею точно вдома немає.

– Давай я швиденько з’їжджу в мага… – почала Люба, але Рома заревів, як поранений носоріг і перервав дружину, не давши домовити. Йому жваво згадалося, що Любі вже перестали подобатися шпалери, і навіть думати не хотів, чим може закінчитися чергова поїздка дружини в будівельний магазин.

– Я сам, сам швиденько все куплю, – запевнив Рома дружину і виметнувся з квартири до того, як Люба встигла хоч слово вимовити.