Тридцятиліття я святкувала в ресторані, але на 31 рік ми з чоловіком вирішили трохи заощадити бюджет і посидіти з родичами вдома. Погодьтеся, що в наш час з витратами потрібно обережніше, краще мати фінансову подушку. Запросимо всіх, посидимо, у настільні ігри пограємося, старі добрі лото або карти, які в нас особливо любить старше покоління. Молодше більше під гітару пісні співає.

Кімната у нас велика, в другій можна чудово влаштувати всіх, хто з ночівлею приїхав, ну а інші розташуються у свекрів, ті живуть у сусідньому будинку. Що стосується столу, їсти я не планувала, одного гарячого вистачить, якщо повно закусок і стоїть пара-трійка салатів.

Чекали маму з новим чоловіком, свекрів. Планувала приїхати зовиця з чоловіком та діточками.

Але поки я продумувала деталі свята, зрозуміла: не так мені вже й хочеться його відзначати. Поговорила із чоловіком, він мене підтримав повністю. А що ж сталося?

А телефонні дзвінки та повідомлення почалися.

За два тижні мені надзвонювала мама, почала пояснювати, що має бути у нас на столі обов’язково.

– Нагадую тобі, Олексій Віталійович риби не їсть, навіть запаху її не любить. Тож май на увазі, що ніяких рибних страв на столі не повинно бути. Ось м’ясо він з’їсть, і салати теж м’ясні став, інакше він не буде.

– Аня, там твоя мама за м’ясо вже телефонувала, я люблю з картоплею, — це вже сам вітчим намалювався. Але була б мені турбота задовольняти чоловіка, через якого до мене відмовився їхати мій тато.

А ось і свекруха мене набрала. Вона велика фанатка солянки, розпорядилася, щоби стіл без солянки не накривали. Я запропонувала їй прийти та приготувати її самостійно, сама не вмію. І навіть мої спроби їй не сподобалися. Але готувати вона відмовилася, нагадала лише: без солянки можете не кликати.

– Не слухайте дружину, — це свекор зателефонував вибачитися, — вдома свою солянку поїсть, ви краще за м’ясо, м’яса більше, як сваха каже…

– Іграшок дітям купіть, – це вже зовиця, – ми не хочемо їх возити туди-сюди, так що наберіть там іграшок, і дитячого харчування купіть на тиждень, менше гостювати немає сенсу. Сумішів не буде – ми не поїдемо.

Нічого собі замовлення, — вивчала я всі ці бренди в мережі, — можна й простіше нагодувати дітей. Скільки вона їх хоче – на місяць вистачить. А вона передзвонила, нагадала: і фруктів не забудь.

Загалом, передзвонила я зовиці: не приїжджайте, дитячого харчування не буде і день народження я вирішила не святкувати. І свекрусі передзвонила: не прийдете без солянки?

– Не прийду, — кокетливо підтвердила та, сподіваючись, що вибачатимуся й умовлятиму. Але я зітхнула: — Ви маєте рацію, не хочу ганьбитися, вирішила не святкувати, раз готувати її не вмію. Адже без солянки — не стіл.

Ображалися на мене довго. Але ми пішли до кафе з друзями, що були нашими свідками та з татом. Душевно посиділи, і свято куди дешевше вийшло.