Попросила моя подруга, щоб мій чоловік її маму відвіз на город, бо її чоловік не може, в нього нова машина, її жалко

Своїх шкода. Це одна жінка подрузі сказала:

– Попроси свого чоловіка звозити мою маму на город. І деякі речі треба перевезти, нехай він донесе до дому. Шланги, насос, столик, складне ліжко. І ще по дрібниці. Дрібниці!

Подруга резонно спитала: а чому жінка свого чоловіка не попросить? Має нову велику машину. І він сам може тещу відвезти.

Подруга відповіла: її чоловік утомлюється дуже на роботі. Він, як слон, працює директором магазину. І йому треба відпочивати у вихідні.

І машина, як ти правильно зазначила, нова. Дорога. Чоловік за неї кредит сплачує. На такій машині їхати поганою дорогою і перевозити.

Своїх завжди шкода. Це абсолютно нормально. А нас не шкода. Ми видатковий матеріал. Тож такі люди своїх бережуть. І своє бережуть. А просять і навіть вимагають у нас.

– Жаль сестру. Так страждає бідолаха. Лікуйте її безкоштовно, зробіть добру справу. Поговоріть із нею, призначте ліки. Підтримайте її. Платити за сестру я не буду. Але мені її шкода.

– Візьміть собі цих кошенят. Мені так їх шкода! Собі взяти я не можу, тож вам принесла. Ви вже оплатите ветеринара, влаштуєте кошенят добре, погодуєте їх тільки свіжим, добрим. Мені так їх шкода!

Шкодують своїх. Не обтяжують. Бережуть їхнє здоров’я та відпочинок. Шкодують нещасних та бідних. І змушують нас тягати речі, возити машиною, лікувати, витрачати час і гроші.

Нас не шкода. Як стару машину, на якій возять сміття та їздять поганими дорогами. Зламається – викинуть.

І ось таке до вас ставлення віщує саме це: коли ви зламаєтеся, вас викинуть. Не шкода. І знайдуть іншого добродушного віслюка. Ці добрі жалісливі люди.

Previous Article
Next Article

Плюсуйся на Мандри!

Якщо Вам подобаються наші новини, будь ласка натисніть на кнопку!