Прямо як у пісні: три щасливі дні… мав чоловік, поки він не зрозумів, що ні мене, ні дитини в квартирі немає. Мій “вірний” чоловік і “люблячий” батько помітив, що ні мене, ні сина немає вдома лише на четвертий день нашої відсутності!
Я одружена майже три роки. Перший час нашого, з Олегом, шлюбу можна навіть назвати щасливим, адже нам із чоловіком – трохи за 20, обидвоє – молоді, веселі, задерикуваті.
Ми частенько ходили на концерти і в кіно, гуляли парком, їздили на море… Загалом, розважалися як могли. Зараз у нас є син Кирило, йому трохи більше року. Коли я завагітніла, моє життя змінилося.
Я, звичайно, осіла вдома, весь час була поряд із малюком. Ось тільки Олег свій спосіб життя не змінив. Він продовжував тусуватися, гуляти, часом навіть не ночував удома, а зависав у клубах із друзями.
Коли я просила його допомогти посидіти з дитиною, він тільки відмахувався, казав, що втомився чи йому ніколи. Звісно, ніколи! Адже подивитися серіали – це дуже важливо, набагато важливіше, ніж власний син. У мене виникло відчуття, що я живу не з коханим чоловіком, а з котом, який вічно гуляє.
Спочатку я заспокоювала себе, думаючи, що Олегу нецікаво бути поруч із немовлям, яке просто лежить чи плаче. Я вирішила трохи зачекати. Але потім Кирило став сідати, повзати, намагатися вставати, нарешті посміхатися!
Всі ці милі моменти в житті нашого малюка Олег не помічав, його цікавило тільки те, що є в холодильнику і який фільм поставити перед сном. Кілька днів тому я зрозуміла, що в мене нерви здають.
Я готувала м’ясо і відволіклася на сина, який плакав. В результаті м’ясо підгоріло, а Кирило все ніяк не міг заспокоїтися. Очевидно, малюка знову турбували зубки. Я почала заспокоювати дитину, сподіваючись, що, як тільки воін засне, я зможу приготувати іншу страву і відмити плиту.
А потім я задумалася: “А заради чого я все це роблю? Заради кого?” Мій чоловік укотре затримувався десь, навіть не попереджаючи мене про це. Я заколисала сина, зібрала мінімум речей та поїхала до батьків. То був вечір п’ятниці.
Звичайно, мої батьки дуже здивувалися, коли побачили мене ввечері на своєму порозі. Благо, вони не ставили зайвих питань. Я ж тієї ночі нарешті відіспалася. Вранці моя мама сама нагодувала онука і навіть встигла з ним погуляти.
Я почувала себе спокійною. Ось, тільки чоловік щось мені не дзвонив. Я вирішила, що він просто образився на мене і вичікує паузу. Але ні в суботу, ні в неділю Олег дзвонити не став.
Зате в понеділок увечері чоловік таки набрав мій номер.
– А де ви так довго гуляєте? Цілий день вас удома немає, – милим голоском сказав Олег.
– Ти сказав цілий день? – перепитала я чоловіка.
– Ну так. Я ще вранці на роботу не пішов, щось зі шлунком негаразд. Лежу, мучаюся, чекаю на вас, а ви не повертаєтеся, – все тим же голосом говорив Олег. Я не почала пояснювати чоловікові, що нас з Кирилом вдома немає три дні, а просто поклала слухавку.
Дивно, що Олег взагалі помітив нашу із сином відсутність. Проте тепер я точно впевнена, що правильний вибір – це розлучення.