Прийшла до улюбленої тітки в гості, так її жалко, вона самотня жіночка. На порозі її квартити стоїть поліція, виявилось шахраї її обманули. І тут то виявилось, шо сама тітка шахрайка ще та

Бабуся моя по батьковій лінії добрим характером ніколи не вирізнялася. Скільки я її пам’ятала, та завжди намагалася всіма командувати.

Татові якось вдалося вирватися з-під цього контролю, а ось його старшій сестрі не так пощастило. Бабуся керувала життям тітки цілком і повністю. Забороняла зустрічатися із чоловіками, вказувала, де працювати.

Коли моїй тітці було п’ятдесят два, бабусі не стало. Тітка так і прожила все своє життя в одній квартирі з матір’ю. Тому після того, як її не стало, вона залишилася зовсім одна.

Ось тоді вже моя мама стала мені потихеньку капати на мізки, що негоже тітку Ніну одну кидати. Мені на той момент було двадцять один, я була студенткою.

Тітку Ніну справді було шкода. У неї насправді нічого крім роботи в житті не залишилося. Часу у мене вільного було більше, ніж у батьків, до того ж тітці я завжди симпатизувала. Тому я почала часто забігати до неї в гості після навчання. Іноді навіть витягувати її кудись погуляти.

Я завжди вважала, що тітка Ніна людина чудова. Вона така добра та дбайлива. Поки бабуся ще була жива, то й тоді весь побут тримався тільки на тітці. Думаю, що вона могла б стати чудовою дружиною та матір’ю.

Вся наша сім’я завжди намагалася приділяти татовій сестрі достатньо уваги. Усім було її шкода, адже вона сама. Кілька років тому я подарувала тітці на день народження кішку, щоб не було так самотньо.

Минулого року тітці Ніні виповнилося шістдесят вісім. Я за ці роки встигла вийти заміж та народити двох дітей. Ми з моїми дітьми та чоловіком так і продовжуємо відвідувати мою тітку. Діти взагалі вважають її своєю бабусею.

Навіть під час своїх декретів, коли з грошима було туго, я завжди приходила та допомагала тітці. Нині вона на пенсії. А що там можна дозволити на ці копійки?

Деколи навіть бувало, що я додому фрукти не купувала, але тітці завжди привозила її улюблені ківі. Зараз, коли я працюю, ми вже не живемо у такій жорсткій економії. Але я, як і раніше, з порожніми руками до тітки в гості не приходжу.

До того ж у тітки тепер зі здоров’ям через вік не все так гладко. Я купую їй ліки та вожу на прийоми до платних лікарів. Намагаюся допомагати по домашніх справах.

Яким же був мій подив, коли при черговому візиті до тітки я застала в неї вдома співробітника поліції. Саме тоді з’ясувалося, що моя родичка, яка живе вкрай бідно та скромно, потрапила до рук шахраїв.

Якісь люди запудрили їй мізки та вкрали в неї майже пʼятсот тисяч. Я довго не могла повірити в реальність того, що відбувається. У моєї тітки могла бути така сума грошей? У неї ремонту в квартирі не було вже тридцять років і меблі мої ровесники. А торік я оплачувала її рахунок за стоматолога, бо вона не мала грошей.

Я часом віддавала останнє, що мала, відривала від своєї сім’ї та дітей! А в тітки десь під матрацом була прихована така сума?

З того дня я всі зв’язки з тіткою обірвала. Батьки тепер на мене ображаються. Стверджують, що це не по-родинному. А по-родинному з племінниці гроші стільки років викачувати, а свої в скарбничку складати?

Previous Article
Next Article

Плюсуйся на Мандри!

Якщо Вам подобаються наші новини, будь ласка натисніть на кнопку!