З дитинства дивувалася, чого це бабуся і дідусь спали в різних ліжках чи навіть кімнатах, вони ж чоловік і дружина. Й ось, нещодавно я особисто зіткнулася із такою ситуацією.

Ми з Григорієм прожили у шлюбі щасливих 20 років. Зараз мені 45, йому 50. Не знаю, яка муха його вкусила, чи то в нього криза якась в житті настала. Він просто підійшов одного дня до мене й сказав: “В одній кімнаті, Ганнусю, ми жити більше не можемо”. Я заціпеніла від несподіванки та шоку.

Звісно, ми вже не молоді, але хіба це причина віддалятися один від одного, коли ми стільки всього пережили разом. Навіть якщо більше немає пристрасті у шлюбі, то завжди має лишатися любов та повага один до одного.

Та згадавши про повагу, я вирішила не сперечатися з ним. Прийняти його вибір. Причини він говорити не хотів, а я й не була впевнена, чи хочу її знати. Просто погодилася. Він зібрав свої речі й переніс до іншої кімнати, облаштувався там. Так ми живемо вже кілька місяців і я помітила, що він почав від мене віддалятися. Ми бачимося рідко, а розмовляємо ще рідше…

Часом здається, що зараз ми просто стали сусідами по квартирі…