Я не розумію, що відбувається з моєю сестрою останні кілька років. Таке відчуття, що вона живе в якомусь вигаданому нею світі, де наших батьків вже немає, а я отримала в одноосібну спадщину все їхнє майно.

Хоча наші батьки в доброму здоров’ї та приводів думати про спадщину поки що немає. Але таке відчуття, що це розумію тільки я, а сестра вже подумки і батьків поховала, і спадщину не отримала, інакше пояснити зміни її характеру я не можу.

Ми з нею завжди непогано спілкувалися. Кращими подругами не були, але й не дуже сварилися. Приводів для цього ми не мали.

Поки жили у батьків, у нас було по своїй кімнаті, улюбленців у батьків не було. Коли стали дорослими, то приїжджали обидві до батьків у гості, допомагали в міру можливостей по дому чи дачі. Батьки теж нам обом допомагали ставати на ноги – і навчання сплатили, і грошей на перший внесок обом дали в однаковій кількості. Скаржитися нема на що, ми й не скаржилися.

А кілька років тому сестра вийшла заміж, і ситуація змінилася. Різко з’явилися претензії, що я у батьків у улюбленцях, бо до мене постійно їздять і щось возять.

Я ж на той момент тільки народила дитину, а чоловік у мене дуже багато працює і частенько їздить у відрядження, тож батьки до мене приїжджали, привозили щось мені чи малюкові, допомагали, щоб я хоча б помитися могла нормально чи кудись з’їздити.

Сестру такий стан справ чомусь дуже сильно дратував, вона не забувала постійно вставляти мені і батькам шпильки з цього приводу.

– Звичайно, чого до мене їздити, у мене ж дитини нема. Мені й допомагати не треба!

Якщо її просто послухати, не знаючи ситуації, то виходить, що батьки її зовсім закинули, не допомагають, не відвідують і вся увага сконцентрувалася тільки навколо мене. А це відверта брехня.

Просто на тому етапі життя мені потрібно більше їх підтримки, все-таки я фактично була одна з немовлям, чоловік вічно в роз’їздах. Звісно, ​​батьки прагнули мені допомогти.

На той момент мені всі претензії сестри були до ліхтаря, тому що я думала тільки про дитину та свої справи. Звертати увагу на її шипіння та підколи я стала набагато пізніше.

Дуже був показовий момент, коли я приїхала до батьків у гості, а мама перемиває сервіс зі стінки. Я знаю, як вона сильно не любить це заняття, тому вручила їм із татом дитину, а сама зайнялася цим, мене такі механічні дії заспокоюють.

Пізніше виявилось, що сестра збиралася допомогти мамі, але я встигла раніше. Великий привід для скандалу? Ось і мені здається ні, а сестра мене тоді оглянула зневажливим поглядом, сказала, як виплюнула, “прислуговуєш” і весь вечір зі мною не розмовляла. Я взагалі не зрозуміла, що тоді сталося.

І так пішло у всьому. Я дарую батькам гарний подарунок, у чомусь допомагаю, просто відвідую, а для сестри це все називається одним словом “прислуговуватись”. Нібито я такими методами показую, яка вона погана, щоби батьки спадщину залишили тільки мені.

Я, звичайно, не рожева фея із казок, але мені здається неправильним обговорювати спадщину, коли батьки ще живі. Але сестра вважає інакше, вона наче на цій спадщині помішалась.

У нас після нового року сталася неприємність – сусіди дуже добре відзначали, влаштували пожежу, а коли її гасили, нам залили всю квартиру. Жити там було неможливо, тим більше з маленькою дитиною.

Ми, звичайно ж, переїхали до батьків на той час, доки триватиме ремонт. Не найзручніший варіант, але іншого в нас взагалі не було.

Сестра з цього приводу мені закотила цілу істерику. Мовляв, я спеціально з дитиною переїхала до батьків, щоб їх розчулити і змусити написати на мене заповіт, а вона залишиться без усього.

Після цих слів мені дуже хотілося їй сказати пару ласкавих, але я стрималася, бо це нічого не змінить у її голові, на жаль.

Але спілкуватися та якось підтримувати зв’язок я більше не хочу. Довго намагалася заплющувати очі на її несамовиту поведінку, але я теж людина, у мене теж нерви. Якщо батьки запитають, що трапилося, я розповім правду, до цього я відмовлялася загальними фразами, щоб не псувати їхні стосунки з сестрою, а тепер вже дістала.