Діана не спала всю ніч і вирішила, що допомогти їй може лише її найкраща подруга Віка. Крім неї, на таке ніхто не здатний. А ось вона зможе.

Подруги зустрілися у кафе.

— Що ти думаєш про мій шлюб із Михайлом? – почала розмову Діана.

— Діан, що тут думати, — казала Віка. — Якщо я, твоя найкраща подруга, то я тебе не розумію. А що вже казати про інших. Адже з тебе, якщо не сміються, то вважають тебе, м’яко кажучи, не дуже розумною.

– Чому? – жалібно зітхала Діана, хоча чудово розуміла, чому її подруга так каже.

– Ти ще питаєш! – обурилася Віка. – Вісім років! Цілих вісім років ти одружена з цим… Вибач за вираз, пройдисвітом і неробою, і все ніяк розлучитися з ним не можеш!

— Може, це тому, що я дуже люблю його, — сказала Діана.

– І що? — дивувалася Віка. — Це дає йому право поводитися, як заманеться? Думати лише про себе? Тебе взагалі не помічати? Так?

— Я тому тебе й покликала, — сказала Діана. – Допоможи мені.

– Та як я тобі допоможу, якщо в тебе тут не все гаразд, – Віка постукала пальцем по лобі. — Адже весь цей час він дозволяє собі таке, за що будь-яка нормальна жінка одразу вказала б йому на двері.

— Він мені не зраджує, — жалібно сказала Діана.

– А це ще не відомо. Адже він — самозакоханий хам, яких ще треба пошукати. До того ж ледар. Невже ти вважаєш, що такі чоловіки здатні бути вірними? Він же весь цей час, скільки я його знаю, скільки ви разом, ніде не працює. Живе за твій рахунок і при цьому… хіба ноги об тебе не витирає. Хоча і в цьому я не впевнена, може й витирає.

— Ноги не витирає, — тихо відповіла Діана. — А в іншому ти, звичайно, маєш рацію. Буває, що й руку на мене піднімає.

— Адже для нього існують тільки його інтереси, — продовжувала Віка. — Живе виключно своїми принципами. А твої бажання, твої мрії його не хвилюють. Так?

— Не хвилюють, — погоджувалась Діана. — У цьому ти, звичайно, права.

— Та я в усьому права! — вигукнула Віка. — А не лише в цьому.

– У всьому, – погодилася Діана.

– Ти чого чекаєш? Може, ти сподіваєшся, що твій чоловік, твій ненаглядний Михайло виправиться? Чи стане іншим? Ти серйозно в це віриш?

– Ой, Віка, – сумно зітхаючи, відповідала Діана, – та не сподіваюся я вже і не вірю ні в що. І все розумію. Але тільки… Не можу розлучитися з ним, хоч що ти зі мною роби. Ось як закохалася колись, та й не можу розлюбити. І знаю, що ніяке це не кохання, а не зрозумій що, а як уявлю, що він назавжди піде з мого життя, так мені відразу погано стає. Готова все терпіти, аби він поряд був.

— Це якась тихе божевілля.

– Можливо, – погодилася Діана. – А що робити? Ось я і прошу тебе допомогти мені.

Віка замислилась.

— Може, ти це через вашого сина? – запитала Віка. — У тому сенсі, що синові батько потрібний?

– Про що ти, Віка, – Діана махнула рукою. – Який він батько. Адже він сином взагалі не цікавиться. Поводиться сам, як маленька дитина. Каже, що займеться його вихованням через 12 років, коли він стане повнолітнім. А доти, каже, йому з ним нема про що розмовляти.

— Ну, гаразд, — сказала Віка. — Але як я можу тобі допомогти?

– Я довго думала і зрозуміла, – сказала Діана, – є тільки один спосіб наважитись з ним розлучитися.

– Який?

— Якщо я точно знатиму, що він мене обманює з іншою, — сказала Діана. — А доти він може будь що зі мною робити.

Віка здивувалася.

– Навіть так? — спитала вона.

— Якщо точно знатиму, що в нього є інша, якщо в мене будуть докази, Віка, я з ним одразу розлучуся, — відповіла Діана. – Я це сьогодні вночі зрозуміла. Я тоді одразу вкажу йому на двері. Цього я йому точно не пробачу.

— І що ти хочеш, щоби я зробила? – не розуміла Віка.

— Ти прослідкуй за ним, — сказала Діана. — Дізнайся, чи є в нього інша чи ні? Я сама простежила б, але не можу себе змусити. Пробувала, не виходить. Як подумаю, що сама й виявлю обман, то одразу ніякого бажання стежити за ним немає.

– Ось-ось, – сказала Віка. — а він, мабуть, це знає та користується цим.

— Може, й так, — погодилася Діана. — А ти, навпаки, із задоволенням назбираєш на нього щось. Адже так?

— А чому я? – не розуміла Віка. – Чому тобі до фахівців не звернутися?

– Не вірю я ніяким фахівцям, – сказала Діана. — А я тобі вірю. Ти серйозно за мене переживаєш і добра мені хочеш. До того ж, ти його ненавидиш.

Діана мала рацію. Віка не просто не любила Михайла, а вона його ненавиділа. І ненавиділа лютою ненавистю. Ось чому Віка не стала довго себе вмовляти і погодилася допомогти подрузі у викритті Михайла.

Вона почала стежити за ним. І немає нічого дивного, що не минуло й двох місяців, як Михайло був викритий у невірності. І Віка з великим задоволенням надала подрузі всі матеріали, і Діана подала на розлучення.

Здавалося б, історія завершена, і на цьому можна поставити крапку. Але не тут було.

Розлучившись із Діаною, Михайло втратив, можна сказати, все. Його позбавили шикарної квартири, дачі, машини та великого грошового утримання, яке Діана регулярно йому виплачувала. Більше того, всі речі, які Діана купувала Михайлу, вона теж забрала.

Він пішов від неї з тим, з чим вона його колись підібрала. Ні з чим. Коли Михайло йшов, у нього з собою не було валізи. І тепер його дуже цікавило одне питання: « Хто винен у тому, що Діана все дізналася? »

За допомогою своїх численних друзів та знайомих Михайло провів невелике розслідування та з’ясував, що за всім цим стоїть Віка.

«Ах, так, – подумав Михайло — Виходить, що у всьому винна її найкраща подруга? Виходить, що це через неї моє життя перестало бути щасливим? І невже після всього цього, Віка, ти думаєш, що я так просто змирюся з цим? Яка ти наївна. Ти ще гірко пошкодуєш, що стала на моєму шляху.

Вирішила допомогти подрузі? Це благородно. Але тільки за все треба платити; навіть за прагнення бути хорошою подругою. От тільки подивимося, хто тобі допомагатиме, коли вже у твоєму житті виникнуть проблеми. Думаєш, що найрозумніша? Подивимося, хто з нас розумніший. Ти свій хід зробила. Тепер моя черга ходити.

Михайло планував план помсти, виходячи з принципу, що у будь-якій сімейній парі, навіть дуже благополучній, завжди є якісь проблеми. Треба тільки дізнатися про ці проблеми і правильно використовувати отриману інформацію. І тоді можна зруйнувати будь-який, навіть дуже міцний, союз.

«Я не просто зруйную твій шлюб, Віка, — думав Михайло, — а я примушу тебе повернути мені все те, що я втратив, коли був чоловіком Діани».

Звісно, ​​такий план вимагав значних витрат. Як уже було сказано, Михайло мав багато друзів і знайомих. Він поговорив з деякими з них, пояснив, у чому суть його хитромудрого плану, і попросив фінансувати його.

Оскільки знайомі Михайла, здебільшого, були люди не бідні, і виходячи з чоловічої солідарності (і ці витрати не були для них настільки вже великими, а крім того, Михайло обіцяв, що все поверне, коли справа завершиться успіхом), вони охоче пішли йому назустріч і виділили необхідну суму.

Минув рік, протягом якого Михайла ніхто не бачив. І цей рік він не сидів, склавши руки. Він шукав слабкі місця у шлюбі Віки. А точніше, він шукав слабкості самої Віки. І знайшов.

Це був один із найщасливіших моментів у житті Михайла.

«Так ось вони якісь твої слабкості, Віка, — радісно думав Михайло, коли виявив те, що шукав. — Як виявляється, все просто. А ось тепер, Віка, ти вся — у моїй владі.

Слабкість Віки була в тому, що сама вона вважала своєю силою. А силою своєю Віка вважала той факт, що в 30 років була не просто успішною жінкою, яка досягла в житті дуже багато, але і людиною, яка досягла всього сама, без чиєїсь допомоги.

Вона сама, без будь-якої допомоги, приїхала після школи до столиці; сама вступила та закінчила інститут. Сама створила успішну фірму і вийшла заміж за таку ж успішну у всіх сенсах людину, яка, як і вона, досягла всього сама.

Це Віка вважала своєю силою, забувши або не знаючи, що для жінки це може виявитися і слабкістю.

Якою слабкістю?

Рухаючись до чітко намічених матеріальних цілей, присвячуючи всю себе цьому і дотримуючись цього певного життєвого принципу, який змушує відмовлятися багато від чого, Віка навмисне уникала сильних почуттів, які захоплюють жінку і заважають її розсудливості.

Простіше кажучи, створюючи свій добробут, Віка навмисне уникала кохання.

Вона вийшла заміж за людину, яку поважала, і яка поважала її. За чоловіка, якого цінувала за його сильні якості та вважала гідним себе, і від якого все те саме отримувала у відповідь. Жодного кохання, ніяких сильних емоційних переживань.

У чому слабкість, запитає хтось?

Тільки в тому, що прагнення любові, бажання пережити ці почуття є в кожній людині, без винятку. І навіть якщо в якийсь життєвий період людина відмовляла собі в цьому, то це не означає, що вона зможе відмовлятися від цього постійно і завжди стримувати свої почуття. Це стосується як чоловіків, так і жінок.

Коли всі цілі Віки були досягнуті, сама того не розуміючи, вона перестала захищатися від прагнення відчувати сильні почуття.

Сама того не усвідомлюючи, вона стала готова до того, щоби полюбити. Саме в цей момент вона зустріла Михайла. І Михайло почав дуже розумно закохувати Віку. Знаючи характер Віки, її звички, її ті чи інші переваги, закохати її в себе не склало для Михайла проблеми.

Крім того, Михайло вибрав найбільш вдалий день для першої зустрічі. 14 лютого. Він вибрав один із тих самих днів, коли кожна жінка мріє про принца. Особливо та, яка живе без кохання, але мріє про нього.

Саме цього дня Віка і зустрілася знов із Михайлом.

Вона побачила Михайла зовсім не тією людиною, яким він був раніше. Це був не той чоловік Діани — самозакоханий дармоїд і грубіян.

Цього дня їхня несподівана зустріч була недовгою, вона обмежилася невеликою розмовою, але цієї розмови вистачило, щоб змусити Віку задуматися багато про що.

Михайло пропонує дружбу. Віка погоджується. Він ненав’язливий, їхні зустрічі нечасті, але поводиться він одночасно і делікатно, і чарівно. І в якийсь момент Віка вже не розуміє, що відбувається. Вона відчуває, що Михйало їй подобається.

І через якийсь час Віка закохується у Михайло. І як закохується! Вона готова заради нього на все! Остаточно забувши, що колись ненавиділа його.

Як таке можливо? А чому ні? Якщо тепер Віка бачила перед собою розумного, успішного, делікатного молодого чоловіка, свого ровесника, який розпочав свій бізнес. Людину, яка готова заради неї на все.

До того ж цей чоловік дуже гарний. Ну, просто ніби щойно зійшов із обкладинки журналу мод. А головне, він говорить їй такі слова, які їй ніхто ніколи не говорив. І на які вона давно вже чекала.

— Я дякую долі, — сказав Михайло Вікторії, — що ти розвела мене з Діаною. — Тільки після цього я глянув на себе збоку і жахнувся. Хто я був? Альфонс, який живе за рахунок своєї дружини!

— Може, тепер тобі повернутись до колишньої? – запропонувала тоді Віка.

Потрібно було бачити в цей момент обличчя Михайла. Це було саме обурення.

– Як? – вигукнув він. — Після того, як я по-іншому почав дивитися на світ? І знайшов у цьому світі не тільки себе, що, звичайно, чудово, але побачив у цьому світі тебе? Ти хочеш, щоби я відмовився від свого щастя? Та тепер для мене взагалі не існує жінок, окрім тебе, Віка. Я тебе люблю.

Віка повірила визнанню Михайла лише тому, що хотіла в це вірити. Як чесна жінка, вона відразу повідомляє своєму чоловікові, що любить іншого і хоче розлучитися. Знаючи характер Віки, чоловік погоджується.

Через два місяці після розлучення Віка виходить заміж за Михайла. Вона виходить заміж, навіть не перевіривши, наскільки Михайло є фінансово заможним. Сильні почуття, які вона відчуває до Михайл, не дозволяють їй бачити обман.

Вона навіть не дивиться в той бік, де цей обман був би відразу знайдений. Чому не дивиться? А щоб не побачити там те, що їй не сподобається.

Упродовж півроку Михайло повернув своїм друзям все, що брав у них. Він, звичайно, ніде не працює, живе у квартирі Віки, їздить на машині, яку вона йому подарувала, носить дорогий одяг, який вона йому купує, і часто зі своїми численними друзями смажить на її дачі м’ясо.

Здавалося б, ось тепер історію точно завершено і на цьому можна поставити крапку. Але ні.
Залишилось одне питання. А що там Діана? Як вона поставилася до того, що Віка та Михайло стали чоловіком та дружиною?

Звісно, ​​їй це дуже не сподобалося. Діана подумала, що Віка просто обдурила її, забувши, що сама просила Віку викрити Михайла.

«То навіщо ти нас розвела, — думала Діана. — Щоб самій вийти за Михайла заміж. Ну, гаразд, Віка, я тобі це пригадаю. Думаєш, що зі мною ось так можна? Ха-ха! Ти ще погано знаєш мене, подруго. Таких речей не вибачають. Ти свій хід зробила, тепер моя черга ходити.

Ось тепер можна з упевненістю сказати, що ця історія завершена, бо й так ясно, що станеться далі.

Віка насолодиться своєю любов’ю повною мірою, переживе всі ті почуття, які ще не відчувала, і коли почуття охолонуть, розчарується в Михайлові і знайде спосіб позбутися його.

Михайло знайде собі іншу, яка дозволить йому продовжувати життя самозакоханого грубіяна та дармоїда. Можливо, він навіть повернеться до Діани. Адже вони мають дитину.

Віка не любила свого чоловіка, і з цього почалося все. Адже коли жінка живе з нелюбимим, тоді все може бути і ні в чому не можна бути впевненим на 100%.