Тетяна Семенівна, моя свекруха, жінка ну дуже товариська. З нею ніяке радіо не потрібне – приходить, і може годинами розповідати щось. Не факт, що щось цікаве, зате у величезних кількостях. Має повне місто знайомих різного ступеня близькості. І зі всіма вона щедро ділиться інформацією. Простіше кажучи, мама чоловіка із задоволенням розносить плітки.

Чоловік якось сміявся, що в дитинстві міг бути точно впевнений, що якщо мама вийшла кликати його у двір, то в нього години дві-три в запасі ще є. Мама стоятиме на подвір’ї і чесатиме язиками з такими ж балакучими жіночками. Поки що всім знайомим і незнайомим кісточки не перемиють, не розійдуться. А коли вона схаменеться, то чоловік уже й сам готовий іти додому, бо пізно і їсти хочеться.

Мені б, напевно, було все одно, якби останні три роки головним об’єктом пересудів свекрухи не стала наша сім’я з чоловіком. Тут свекруха була унікальним джерелом інформації, тому щедро ділилася зі своїми подружками подробицями нашого життя.

Ще до нашого весілля, після першого знайомства Тетяна Семенівна всьому містечку розповіла, з ким одружується її син. люди знали, що вона готувала, що їла, а як син дивився на мене, а як я перевернула чашку. Я взагалі здивувалася, що така нісенітниця могла бути комусь цікава, але ж хтось про це говорив.

Під час підготовки до весілля свекруха допитувалась, чому з мого боку так мало гостей. Я сказала правду – спілкуюся тільки з найближчими родичами.

Свекруха цю інформацію якось по-своєму переварила і почала говорити своїм подружкам, що я мало не сирота. Ну, яка я сирота? У мене і мама, і тато, і бабусі з обох боків. Сирота! Сумніваюсь, що багато людей у ​​сучасному світі підтримують спілкування з далекою ріднею.

Особливо здивувалася моя мама, коли плітки до неї дійшли. Ось так ростиш собі дитину, а потім з’ясовуєш, що вона у тебе сиротою вважається. Звідки плітки пішли вона тоді ще не знала, тому навіть мене трохи образилася, думала, що я щось таке сказала. У нас якраз на той момент були натягнуті стосунки. Ледве довела їй протилежне.

Про те, яка у мене сукня, скільки буде гостей, що буде на столі, теж знали всі, хто готовий був слухати. Нічого особливого в цій інформації немає, звичайно, але мені все одно було неприємно. Навіщо вкотре виставляти своє життя на загальний огляд?

Потім з подачі свекрухи обговорювалося, що ми живемо на оренді не просто так, а тому, що не хочемо спілкуватися з батьками. Мене колега на роботі вирішила підтримати, розповівши, що вона теж мала погані стосунки з батьками, і саме окреме проживання допомогло їй налагодити з ними спілкування. Я здивувалася, до чого мені ця інформація, а за кілька днів до мене дійшли і самі плітки.

Найгірше стало, коли ми з чоловіком вирішили стати батьками. Я дуже відповідально поставилася до цього заходу, тому ми з чоловіком вирішили наперед здати аналізи, пройти обстеження, підправити можливі проблеми зі здоров’ям. Звичайно це все робиться в лікарнях.

Свекрухи нічого не стали говорити, від гріха подалі. Але в лікарні теж працюють пліткарки, які доповіли, що ми туди зачастили. Тетяна Семенівна прибігла із заклопотаним виглядом запитувати, що в нас не так зі здоров’ям, чого це ми до лікарні зачастили, та ще й удвох.

Довелося пояснити, що зі здоров’ям усе гаразд, просто ми відповідально підходимо до питання народження дитини. Ось вирішили підготуватися і переконатися, що з нами все гаразд. Свекруха начебто заспокоїлася, принаймні ця тема більше не піднімалася.

А за тиждень ми почули перші слова підтримки. Мама чоловіка щось зрозуміла по своєму, і пішла тріпати містом, що ми з чоловіком не можемо завести дитину, тому лікуватимемося.

Я вже не втрималася, зателефонувала мамі чоловіка і запитала, що вона знову комусь розповіла, і про яке безпліддя мова.

– Так зрозуміло ж, що якщо побігли в лікарню, то є якісь проблеми. Здорові люди в лікарню не ходять.

– Та якщо навіть так! Навіщо про це сповіщати все місто?

– Та яке місто, тільки з парочкою подружок своїм болем і поділилася. Що мені тепер, не розмовляти?

Ось і про що тут говорити? Людина вважає, що вона абсолютно права  – спочатку засунути ніс, куди її не просять, зробити неправильні висновки, а потім ще й розпатлати всьому місту.

Бачачи мій стан, чоловік із мамою, мабуть, серйозно поговорив, бо в наше життя його мама не лізла цілих півроку. Я за цей час завагітніти встигла. І навіть цю новину вона примудрилася розтрезвонити. Мій власний чоловік дізнався про це від своєї мами, а не від мене.

Свекруха мене зустріла у лікарні, я була вся на емоціях, ну здуру та й поділилася радістю, попросивши нікому взагалі не говорити. Хотіла чоловікові сюрприз зробити. Тетяна Семенівна пообіцяла тримати язик за зубами. А в обід чоловік сам мені зателефонував і запитав, чи правда, що я в положенні. Йому, бачите, мама вже зателефонувала.

– Ну, не могла я втриматися! Це ж така радість, – виправдовувалася потім свекруха.

Мені скоро народжувати, а я думаю про переїзд. Дістала вже бути у центрі обговорення. Наше особисте життя з чоловіком завдяки його мамі давно перестало бути особистим.