Я щаслива володарка типової свекрухи. Саме такої, як із анекдотів. Іноді ми, зустрічаючись із подружками, ділимося своїми претензіями до батьків наших другої половини. Зазвичай усі з моїх історій сміються. Але в думках, я впевнена, полегшено зітхають. Тому що після моєї свекрухи решта на її тлі якось меркне.

Взагалі останнім часом подруги менше стали скаржитися на своїх свекрух, а деякі навіть усвідомили, що якщо порівнювати з іншими, то вона взагалі золота.

Мабуть, коли я стала дружиною для свого чоловіка, моя свекруха подумала, що нарешті зуміла знайти няню для свого синочка. Ну, знаєте, як у дитячому садку. Няня – це молодший помічник вихователя. Вихователь у нашому житті – це звичайно вона.

Свекрусі невідомі поняття про заходи пристойності. На думку мами чоловіка, місія всього мого життя – це доглядати її ненаглядну кровиночку як тепличну рослинку. Перевіряти чи достатньо він поїв, чи вистачає йому світла і чи не мучать протяги.

У нас зі свекрухою багато було всяких конфліктних ситуацій. Але краєм мого терпіння став учорашній випадок.

Вчора свекруха несподівано була у нас у гостях. Причому час вона обрала сама. Вона заявилася до нашої квартири, коли ми обоє з чоловіком були на роботі.

Передбачаючи питання про те, як вона туди потрапила, розповім відразу. Два роки тому, коли ми одружилися, ми з чоловіком поїхали у відпустку. А ключі, про всяк випадок, залишили нашим батькам. Один комплект моїм, а інший мамі чоловіка.

Але по приїзду мої батьки віддали нам ключі, а свекруха немає. Вона щось забуває, то не хоче їх шукати. Загалом у неї завжди була якась причина, щоб їх не повертати. Я чоловікові багато разів казала, щоб він ключі у матері забрав. Але він теж почав відмовлятися, що вже стільки разів їй казав, що знову питати незручно.

Ось так і вийшло. А тут гляньте, ключі в потрібний момент знайшлися. І свекруха чудово знала, що ми з чоловіком у цей час на роботі. Ще б пак, будній день і друга година дня. Виходячи з її претензій, я так зрозуміла, що вона зробила ревізію всього, до чого дотяглися її руки та цікавий ніс.

Адже вона покопалася навіть у відрі для сміття! Серйозно. Напередодні ми з чоловіком відварювали на вечерю сосиски. Я себе поганенько почувала через суто жіночі причини, тому нічого особливого готувати не стала.

Я взагалі, якщо чесно, готую так, щоб нам із чоловіком вистачило на одну вечерю, ну максимум на дві. Тазіки та відра супу та пюре – це не про нашу сімʼю.

Працюємо ми з чоловіком допізна. Обідає кожен із нас у їдальні недалеко від роботи. Сенсу забивати холодильник їжею, щоб вона там тухла, не бачимо ні я, ні мій чоловік.

Так ось до сосисок. Свекруха знайшла від них упаковку, і її обурило, що сосиски ми купуємо не вищої категорії, а лише першої. Адже її син явно вартий більшого. А оскільки годую його я, то я й винна.

Холодильник наш привів свекруху в натуральний шок. Так, там було майже порожньо. Молоко, яйця і так по дрібниці.

У моєї свекрухи поняття про холодильник зовсім інші. За її поданням з холодильника повинна їжа вивалюватися відразу ж при відкритті. І їй абсолютно байдуже, що вдома з чоловіком ми практично тільки ночуємо. Що в нас інші звички та ритм життя. Що їжа просто там буде тухнути і псуватися.

А як я все це дізналася? Ні, свекруха така людина, що зазвичай у вічі мені свої претензії ніколи не висловлює. В очі вона мені зазвичай посміхається і нарікає на те, що ми рідко, за її мірками, бачимося.

Вона зателефонувала моїм батькам та чоловікові. І дуже емоційно та в барвистих епітетах висловила, що її син живе як бомж. Що вдома немає їжі, що я огидна господиня і дуже погано дбаю про її сина.

Чому вона не подзвонила мені? Напевно, свекруха починає підозрювати, що мій терпець не безмежний і колись йому настане кінець. Я поки що її ще не бачила.

Але прямо з роботи, коли мені зателефонували батьки і розповіли про дзвінок від неї, я зателефонувала в компанію зі встановлення та заміни замків. Завтра мають приїхати хлопці та замінити.

Я ось думаю що це все у свекрухи від неробства. Вона не працює. Діти вже виросли, бігати більше нема за ким. Ішла б гарувала з ранку і до вечора і не мала б бажання по чужих квартирах шастати.