Ми у шлюбі вже другий рік. У вічі за цей час свекруха мені ніколи нічого неприємного не говорила. Завжди тільки посміхається і журиться, як ми рідко бачимося.

Так, ми дійсно бачимося не кожного тижня. Але я вважаю, що я і не маю всіх свої вихідні витрачати на батьків чоловіка. Так у мене і без них зазвичай справи бувають.

У нас із чоловіком не збігаються графіки роботи. Він у мене працює за змінами, за графіком три через три, а я працюю звичайну п’ятиденку. Відповідно випадає іноді так, що ми і з чоловіком толком по кілька днів не бачимося.

Для нас звичайна справа, коли чоловік приходить зі зміни о четвертій ранку, а я встаю по будильнику, щоб вирушити на свою роботу, о 6.30. Просто поспали в одному ліжку поруч дві години, і так три дні. Потім, коли я приходжу з роботи, чоловік знову йде.

Тому якось так одразу з перших днів склалося, що чоловік їздить до батьків один у свої вихідні. Адже графік у нього плавучий. Виспиться, з’їздить до батьків, а потім надвечір додому вже їде і мене з роботи може забрати.

Усіх такий розклад влаштовував аж два роки. А тут чогось раптом свекрухи спало на думку, що можна ж і самій у гості до сина їздити.

Свекр уже на пенсії, а свекруха працює учителем. Але з віком їй вже важко почало працювати в школі з ранку і до вечора, тому, ось уже кілька років, мама чоловіка бере собі неповну ставку. Тепер у неї може бути в один день графік з десяти до двох, а наступного – з чотвертої до шостої.

Вдома, мабуть, пенсіонерам стало нудно. Ось вони й повадилися приїжджати до нас у гості, поки я на роботі. Ну один раз, ну, два. Але коли це вже було щотижня, мені це стало неприємно.

Квартира між іншим моя! У чоловіка також є своя квартира, але ми її здаємо. Рішення жити в мене було прийнято нами спільно і за взаємною згодою. Нам так зручніше до роботи діставатися.

Я так вихована, що в мене язик ніколи не повернеться сказати свекрусі прямо, чого вона тут вештається без господині. Але чоловікові я це говорила неодноразово. Але він чомусь проблеми тут зовсім не бачить.

Чоловік мені каже, що погано це якби свекруха приходила, коли нас обох удома немає. Оце так, це дивно. Але ж мама приїжджає у гості до сина! Що тут такого?

А я знаю свою свекруху. Вона кожен візит до нас завжди починала із фрази:

– Давайте показуйте, чого у вас тут нового! – І зазвичай, не чекаючи відповіді, з порогу починала ревізію по квартирі, супроводжуючи свій похід коментарями на кшталт «а це у вас давно тут висить, а це я чомусь раніше не бачила?»

Одного разу я її застала вже, коли вона потяглася до ручки холодильника з явним наміром заглянути і туди зі своєю ревізією. Відкрити будь-який пакет у зоні видимості і запитати «а тут у вас що?» це для мами чоловіка у порядку речей.

Так що я навіть припустити боюся, куди заглядає свекруха, доки мене немає вдома. Чоловік взагалі такої поведінки мами не помічає. Він так до цього звик за своє життя, що починає звертати на ці обшуки увагу лише тоді, коли я починаю виливати на нього своє невдоволення з приводу того, що закриває на це очі.

Мені неприємно від думки про те, що хтось може лазити в моїх речах за моєї відсутності. А чоловік не може сказати батькам безпосередньо, щоб ті не приїжджали до нас за моєї відсутності. Боїться, що вони визнають його підкаблучником.

Просто було якось таке, що він почав щось говорити, а батьки йому викотили претензію, що він у такому разі й не господар у сім’ї зовсім, коли під дружину так прогинається, що додому гостей привести не може.

А мене ця ситуація з кожним разом розпалює все більше. Як донести до свекрів, що завжди так у гості приходити, як мінімум, негарно?