Чого я не розумію в манері більшості людей — це лізти в чужу тарілку або в неї заглядати. То дивляться, що як інші їдять, то готові самі в тарілку навалити всього поспіль, мовляв, у шлунку все разом буде.

Але не кожен може з’їсти олів’є, запити компотом, накотити коньяку і наздогнати смаженою рибою. Усі мають свої звички.

Комусь нормально, наприклад, рис уплітати із фруктами, з кутею у мене найнеприємніші асоціації. Для мене рис просто гарнір до м’яса чи риби. А ту ж рибу я ніколи чаєм не запиваю, хоча багато хто звикли зі всім його пити. Для мене він є окремим самостійним напоєм. Але поки що це нікому не заважає, яка різниця, що у моїй чашці?

Не люблю їсти де завгодно, думка, що мою їжу хтось чіпав, мені неприємна. Я сама руки десять разів помию, а чи це потрібно тим, хто біляші смажить? І чи просмажені вони достатньо, щоб глистів не підчепити?

Загалом, мій чоловік мене з сім’єю давно познайомив, але ми зустрічалися кілька разів у кафе. А тут я у гості прийшла. Прийшла — і отримала перед собою велику тарілку, на яку вже дбайливо наклали підряд.

І буряковий салат із часником. І сирно-часниковий. Сюди ж позклали оселедець. І якесь рагу. І тут же хліб із тим же оселедцем та скибочками часнику: такі тут їдять бутерброди. І картоплю.

Якби я сама поклала собі з тарілок, вибрала б тільки картоплю і, можливо, скибочку оселедця. Але коли все це лежить разом, чиїмись пальцями розкладене, і пахне — ну ні. Спасибі скажіть, що я нудоту дотримала.

Але запах той самий, коли всі залишки скидають у цебро поросятам. Уявляєте: буряк, часник, болгарський перець та брокколі в рагу, оселедці, капуста квашена?

Я відмовилася, звичайно, знайшла слушний привід. Послалася, що у стоматолога була, їсти не можна до вечора.

Але свекруха не повірила.

Висловила чоловікові, мовляв, ваша Галя дуже балована. Але лізти в чужу тарілку — це взагалі щось нездорове, хіба ні?