Стрілки годинника невблаганно наближалися до чотирьох, а значить, до початку довгоочікуваного побачення залишалося всього хвилин п’ятнадцять. Світлана приїхала вже півгодини тому, але не хотіла заходити до кафе, щоб її візаві не подумав, ніби вона дуже поспішала і сподівалася на це побачення.

Світлана припаркувалася на протилежному боці вулиці та вдивлялася у широкі вікна кафе, намагаючись розглянути всіх відвідувачів. Нікого, хто хоч трохи був схожий на фотографію Олександра, вона не спостерігала.

Хоча за тими фотографіями, які були викладені в його профілі, впізнати його все одно не було можливим. Обличчя там не видно, постать лише загалом, зате який простір для фантазії.

Від нервів Світлана вже з’їла з губ всю помаду і тепер копалася в сумочці, щоб знайти там дзеркальце. Нічого не вийшло, тому виправляти макіяж довелося в дзеркалі заднього виду.

Вона так захопилася цим процесом, що пропустила момент, коли до кафе зайшов чоловік та сів за домовлений столик.

Серце Світлани гулко стукнуло у грудях, дихання почастішало, а руки спітніли. На це побачення вона покладала великі надії, тому що в листуванні та загадкових фотографіях їй Олександр дуже подобався.

Познайомилися вони на сайті знайомств, оцінивши фотографії один одного та зав’язавши легке спілкування. Спілкувалися аж два тижні, а потім Світлана наважилася позитивно відповісти на запрошення до кафе.

І ось зараз вона туди увійде, побачить свого Олександра, а далі… Світлана не придумала, що буде далі, але десь на краю свідомості залунав марш Мендельсона і замиготіло біле вбрання нареченої.

Глибоко вдихнувши кілька разів, Світлана вибралася з машини і попрямувала до кафе. По дорозі вона машинально кусала губи, тому на момент входу в кафе помади на нижній губі вже не залишалося.

Від порога і до столика Світлана не відводила погляду від чоловіка, який там сидів. Він розташувався так, що видно було тільки його светр і частину маківки, тому Світлана згоряла від цікавості.

– Олександр? – поцікавилася Світлана і, отримавши ствердну відповідь, стала знімати пальто, відзначивши, що кавалер не поспішає їй у цьому допомогти.

Вже не така задоволена Світлана подумки поставила кавалеру мінус, самостійно зняла пальто, сіла за стіл і тільки після цього підняла очі на Олександра.

– Ти? – обурено видихнула Світлана, розглядаючи на всі очі колишнього чоловіка, з яким вони розлучилися рік тому. Той, мабуть, розгледів у Світлані колишню дружину раніше, тому й у ступор упав теж раніше.

Запанувала незручна пауза, яку порушила офіціантка. Вчепившись у рятівне меню, і Світлана, і Саша перевели дух.

– Щось довго ти меню розглядаєш. Алкогольні напої розташовані на останній сторінці, – нарешті не втрималася і сказала Світлана, якій треба було хоч щось сказати, щоб її не розірвало від емоцій, що переповнювали.

Колишній чоловік хмикнув, відклав меню і якось уже спокійніше глянув на Світлану. Під його поглядом їй стало некомфортно, тому Світлана поспішила відгородитися від чоловіка меню.

Коли офіціантка прийняла замовлення і з чемною посмішкою видерла у Свєти з рук меню, дівчина зібрала всю мужність у кулак і глянула на Сашу.

– Мої вітання, – раптом сказав він, підперши підборіддя кулаком. Спіймавши незрозумілий погляд колишньої дружини, Сашко посміхнувся. – Вітаю з освоєнням фотошопу. Я на фотографіях тебе навіть не впізнав, добре постаралася.

Світлана підібгала губи і поцікавилася, яким це бізнесом займається колишній чоловік і чи не вважає він таким періодичну зміну коліс на машинах друзів. Рахунок був однаковий, але ніхто не хотів поступатися.

– Люба, я завжди знав, що маєш проблеми з точними науками, але не думав, що настільки. Ти ж неправильно порахувала свій вік, коли вказувала його на сайті. Чи це старість, що підкрадається, так на згадку діє?

– Любий, ти коли пишеш, що спортсмен, то хоча б чесно вказуй вид спорту, а то дама очікує побачити підтягнутого качка, а тут ти зі своїм першим юнацьким по шашках.

– Свєточко, а ти ось пишеш, що твоє хобі – це кулінарія. Чому не уточнюєш, що ти чистий теоретик і не йдеш далі за збереження різних рецептів до себе на сторінку?

– Сашенька, ти ж знаєш, що активний спосіб життя має на увазі більше, ніж спринтерський забіг у вихідні за міцненьким напоєм?

Взаємні шпильки швидко перейшли в розряд спогадів, і колишнє подружжя пригадали одне одному все, що встигло відбутися за п’ять років їхнього спільного життя.

Нарешті Світлана дізналася, як розбила люстру в залі і чому кіт два тижні жив під диваном, відмовляючись вилазити, а Сашко з’ясував, як з’явилася вм’ятина на крилі його автомобіля і що дарма він грішив на сусіда. Але зараз це все викликало у колишнього подружжя лише сміх.

Наприкінці вечора Саша допоміг Світлані вдягнути пальто і на порозі кафе сказав, що, на його думку, побачення пройшло непогано.

– Я тобі завтра напишу, гаразд? – запитав Саша в спину вже Світлані, але та тільки невизначено пересмикнула плечима.

“От коза”, – з усмішкою подумав Сашко і поквапився до своєї машини. Світлана ж, приховуючи у комірі задоволену посмішку, йшла до своєї.

“Підкрадається старість … Ось козел! Ні,  завтра не відповідатиму на повідомлення, а ось післязавтра дуже навіть може бути”, – усміхнулась про себе Свєта, кермуючи в бік будинку. Марш Мендельсона в її голові чомусь заграв набагато голосніше.