Як же мене бісить вся ця ситуація, що склалася! Таке відчуття, що моя свекруха ще, коли тільки-но народила свого сина і вперше взяла його на руки, вже тоді почала ненавидіти свою майбутню невістку!

Ні, я чесно нічого поганого ніколи їй не робила. Ось зовсім. Ніколи не перечила, і не дивилася навіть косо. Але з перших днів наше знайомство якось зовсім не склалося.

Чоловік мені чесно вже тоді натякав, щоб я все це близько до серця не приймала. Він так напівжартома казав, що «не народилася ще така жінка, яка б маму повною мірою влаштовувала». Адже мама завжди знайде, до чого прикопатись, і за що зачепитися.

Чоловік навіть розповідав, що на сімейних гуляннях на запитання, коли ж він приведе наречену свою знайомитися, він завжди відповідав так:

– Ну, вона ж вам все одно не сподобається!

Тут треба чесно визнати, що й сам чоловік ніколи добрим для своєї мами не був. У його житті жодного разу так і не сталося ситуації, в якій він би дочекався похвали своєї матері.

І ось ми одружилися. Живемо від свекрухи окремо. Будуємо своє життя самостійно. Якщо з батьками чоловіка і бачимося, то це зазвичай сімейні застілля, а так чоловік зазвичай один їх відвідує. Мені перекошене обличчя його матері бачити не надто хочеться.

Одружені ми нещодавно. І ось нещодавно запланували у вихідні відпочити на природі. А чоловік у мене риболовлю любить. Не так звісно, ​​щоб до фанатизму. Рятувальники його з криги не знімають, але іноді, для задоволення, з вудкою посидіти може собі дозволити.

І ось ми вирішили в суботу з ранку вирушити на рибалку разом. Ми й раніше вже так робили. Встали як справжні рибалки о 4-й ранку, зібралися і поїхали.

А напередодні рідна тітка чоловіка мала операцію. Ось коли вже час пристойний був для дзвінка, вирішив мій чоловік тітці подзвонити, дізнатися як там у них справи. Поговорили і тут тітка уточнює, які, мовляв, справи у вас, як вихідні. Чоловік чесно їй і зізнався, що він із дружиною на рибалці.

Тітка щиро здивувалася та питає, а мама як. Тут ми вже не зрозуміли. Виявилося, що свекруха буквально перед нами їй дзвонила і сказала, що вона вже з дому виїжджає, мовляв, до сина в гості поїхала.

А свекруха живе у сусідньому від нас місті. На автобусі їхати десь годину сорок. Чоловік набирає свекруху, щоб уточнити, чи це правда. Виявилося, що мама вже на півдорозі. Хотіла зробити сюрприз.

Чоловік давай психувати. Ми згортаємо снасті і мчимо додому. Дорогою заскочили до магазину, щоб хоч щось на стіл поставити. У мене з їжі – тільки каструля супу в холодильнику, але таким же свекруху не пригощатимеш.

У результаті встигли раніше свекрухи буквально на десять хвилин. Я намагаюся щось зробити швидко на стіл. Чоловік явно не в дусі. А він, коли щось за планом не йде, взагалі нервовий стає.

Є в нього така особливість. У нього все завжди заплановано. Він загалом не любить такі спонтанності. Тому я мовчки сама клопочусь, його намагаюся не чіпати. Я й у машині мовчала, щоб самій під гарячу руку не потрапити.

Коли приїхала свекруха, чоловік дуже коректно сказав їй, що треба про свої візити попереджати заздалегідь. Дзвінком. Нагадав їй, що у кожного із собою зараз є телефон.

Свекрусі тон, з яким із нею синочок розмовляє, не сподобався. Слово за слово і мама вже стоїть посеред нашої квартири і голосить, що «я тобі не потрібна, я поїхала додому!». А чоловік їй «роби, що хочеш, зі мною такий шантаж не прокотить».

І знаєте чим вся історія закінчилася? У всьому винна я! Я за всю сварку та слова не вставила. Стояла у куточку, не висовувалась. Але виявилося, що це я сина проти матері налаштовую. А він ведеться і рідну матір з хати виганяє.

У результаті свекруха поїхала так само, як і приїхала. Вихідні зіпсовані. Я погана невістка. Чоловік із матір’ю вже тиждень не спілкується. Ми одружені лише півроку, боюся собі навіть уявити, що на мене чекає далі.