Кабачок другий тиждень лежав у холодильнику і служив Тані німим докором. Три рази вона діставала його з надр із наміром “щось придумати” і три рази прибирала назад.

Цей кабачок став її частиною врожаю з батьківського городу, на якому вона сумлінно провела весну і літо в корисній для здоров’я позі “собака мордою вниз”, ну, з поправкою на городній колорит, звичайно.

Щоосені мама голосно озвучувала, що наступного року саджатиме лише квіти, але щовесни свою думку й міняла. Ось така постійна у своїй непостійності жінка.

Думка інших членів сім’ї в маминих великих планах не враховувалася. Випливало сакраментальне питання “мені що, одній це все треба”, і навіть правдива відповідь “так” нічого змінювала.

– Нічого-нічого! Зате як буде добре взимку своєї картоплі з цибулькою насмажити, дістати баночку своїх огірків, та зʼїсти це все! А потім ще компотиком яблучним запити… Краса ж! – надихала мама своїх рідних на трудові подвиги.

Рідні не надихалася. Складно було думати про зиму та смажену картоплю в тридцятиградусну спеку і в такій незручній для роздумів позі. Хотілося тільки, щоб після цих знущань організм був ще здатний пам’ятати, що він взагалі прямохідний, а то поперек так нещадно ломить, що вити хочеться. Але нити можна було скільки завгодно, головне, щоб без відриву від виробництва

Коли трудоголізм маминого городнього воїнства зовсім вивітрювався, вона починала застосовувати всякі хитрощі, щоб заманити народ на дачу.

– А поїхали шашликів посмажемо! Погода така чудова, – заманювала вона чоловіка і дочку.

Ті легковірно велися, хоча знали, що обов’язково піде “а поки мангал розгорається, давайте прополиимо, поллємо, удобримо, підв’яжемо”. Знали, але все одно вірили, що колись станеться диво, і вони насправді приїдуть і просто смажать шашлик. А як жити без віри у диво?

Таня повторювала собі, що це додаткова фізична активність, яка зробить її стрункішою, а вирощені овочі дозволять заощадити та ще більше схуднути.

Тільки все це було не більше ніж відмовками. Мама на три дні збирала стільки їжі, що можна було б місяць там жити, харчуючись чотири рази на день. А відмовлятися від маминих фірмових котлеток, млинців, рагу, пиріжків у Тані не вистачало сили волі. У вiйні з калоріями вона ганебно капітулювала вже котрий рік поспіль.

Але якщо хтось думає, що найскладніше для городника виростити врожай, то ні. Найскладніше потім кудись цей урожай прилаштувати.

Був хороший врожай. Навіть надто хороший для сім’ї із трьох осіб. І починалася потіха з роздачею огірків, помідорів, яблук, моркви та кабачків.

О, кабачки – це окрема пісня. Щороку мама не знала, що з ними робити. Ну не їсть їх у родині ніхто в таких кількостях. Але чомусь регулярно їх садять саме у такій кількості.

Ну оладки зробили, ікру зварили, кілька разів посмажили і все, скінчились і фантазія, і бажання далі харчуватися кабачками. А вони, зарази, знову вродили всім на заздрість. Ні дощем їх не залило, ні сонцем не спалило, ні градом не побило. Навіть сусіди не посоромилися.

І не спихнеш нікому. Їх або не їдять, або у самих стільки, що страждають аналогічною проблемою. Для мами це щороку головний біль. А коли цим головним болем втомлюється мучитися мама, він стає Таніним. Їй просто привозять мішок кабачків, який вручається зі словами “а мені їх куди подіти”.

У такі моменти Таня дуже засмучується, що серед її друзів немає вегетаріанців. Ось вже кому вона могла б віддати таку корисну продукцію.

Ось і цього року Таня роздала кабачки сусідам, друзям, колегам, але один так і не вдалося прилаштувати. Він мерзне в холодильнику і щодня попадається Тані на очі.

Викинути – жаба душить, вона ж його ростила, поливала іноді, і взагалі не можна їжу викидати, а щось з ним робити відверто ліньки. Це треба готувати, а це довго.

Натрапивши вкотре поглядом на остогидлий уже кабачок, Таня сором’язливо опускає очі. Бере яблука, що лежать поруч із кабачком, і швидко закриває холодильник.

– Завтра точно щось з нього приготую, мені якраз класний рецепт скинули, – шепоче Таня і, озираючись на холодильник, покидає кухню.

Така історія відбувається вже не перший рік, і у Тані на тлі цього сформувалася ще одна вимога до майбутнього чоловіка – він має дуже любити кабачки. Бажано, у сирому вигляді.