З мамою не розмовляла вже 4 роки. Ми сильно посварилися через вибір мого чоловіка. Я дуже хотіла з ним бути – вона категорично забороняла. Все ж, кохання перемогло і зібрала речі й пішла до нього. З того часу ми не бачились, не говорили…

Мені було дуже боляче. Вона змусила мене вибирати між двома важливими людьми. Як я мала вчинити?

Та минав час, ми з чоловіком жили спокійно та щасливо, народилася донька. Вона принесла нам просто неймовірну радість. Після родів, та й весь період вагітності так хотілося поговорити з мамою, поділитися своїми почуттями. Та я не могла. Мені було досі боляче.

Коли вже дочці виповнилося кілька місяців я зрозуміла, що мати повинна знати, що в неї з’явилася онука, хоча б побачити її один раз. Я набралася сміливості, щоб зробити перший крок. Та як тільки я набрала номер, мені зателефонував дядько (брат матері) й повідомив жахливу новину. Мами не стало.В мене зникла земля під ногами. Я не знала, як жити далі.

Тепер щодня, я жалію про те, що була занадто горда, щоб поговорити з нею, помиритися і провести якомога більше часу разом… Але зараз вже пізно.