Є три речі, за які розплата буде швидкою та потужною. І несподіваною. Тому що це цілком безневинні, по суті речі. Не злочини і навіть не провини. Просто слова. Балаканина, можна сказати. Самовпевнена балаканина.

Але розплата неминуче настає у таких випадках. Наче людина викликала “чорних колекторів” за прямим номером у своє життя.

1. Небезпечно повчати та звинувачувати інших у їхніх проблемах. Повачильник виліз на пагорб і критикує інших. Неврожай у вас? То ви самі винні. Треба було не так зерно зберігати і не так землю орати. Зрадили вас чи пограбували? Це ви притягнули нещастя, неправильно поводилися.

З роботи вас звільнили? То ви самі винні. Потрібно було інакше будувати стосунки з роботодавцем. І взагалі, треба було іншу професію здобувати. Ось як у мене! Подивіться на мене! У мене все чудово, на відміну від вас!

Ось це найостанніші слова перед тим, як на повчальника звалиться камінь. І він сам звалиться в яму, де сидять ті, кого він хвалькувато повчає. Коли він скаже ці слова, хапайте шапку і біжіть геть. Потім можете обернутися, згодом. Щоб переконатися у правоті моїх слів.

2. Розплата чекає на тих, хто хвалиться своїм здоров’ям і ставить його собі в заслугу. І розповідає, що він проживе сто років з таким здоров’ям. Він сам це здоров’я створив. І ретельно це здоров’я береже, прямо трясеться над ним. А хто хворіє – той сам винен.

Хвалиться така людина своїм здоров’ям та здоров’ям близьких. Швидше за все, незабаром йому доведеться зрозуміти, що здоров’я не завжди залежить від нас. І особливо хвалитися нічим; краще мовчки порадіти своєму здоров’ю.

3. І третя небезпечна річ – похвалятися своїм щастям і виставляти напоказ свої почуття. Не розповідати, а саме хвалитися і похвалятися своїм чоловіком, дитиною, коханою людиною – у сліпій впевненості, що щастя буде вічним. І почуття будуть вічними. І той, кого демонструєш привселюдно, завжди, як цінний експонат, теж вічний.

Але це не так. І публічна самовпевнена демонстрація кохання спричиняє погані наслідки.

Усі три небезпечні похвальби містять засудження інших. І демонструють перевагу того, хто засуджує та хвалиться. Людина привертає себе недобре увагу темних сил. Підсвідомо напрошується на випробування, як мандрівник, що йде вночі дорогою, прикрасивши себе золотом та діамантами, співаючи завзяту хвальквату пісню.

Може, в глибині душі ці люди вважають своє щастя незаслуженим і потай прагнуть бути пограбованими та приниженими? Так буває. Але звинувачувати інших, наголошуючи на своїй перевазі, не варто. Тому що це коштує надто дорого потім.