Моя мама ніколи не вміла розпоряджатися грошима. Але раніше вона працювала і грошей було більше, а тепер її попросили піти на пенсію, грошей поменшало, а розуміння у мами не додалося.

Ми ніколи не жили багато саме через мамину звичку витрачати гроші на якусь нісенітницю. Начебто і працювала вона завжди, і зарплата пристойна була, а вдома іноді їсти не було що. Про борги з комуналки я вже навіть не говорю. Нам стільки разів відключали світло, стільки разів подавали до суду, що вже не згадаєш.

Спочатку бабуся це все розгрібала і ставила маму на місце, потім це доводилося робити мені. Класу з дев’ятого я у матері першого ж дня забирала частину грошей і йшла платити за комунальні послуги.

Якщо цього я не робила, то цього ніхто потім не робив. Мама йшла до магазину чи салону, спускала там усі гроші і потім розводила руками.

У нас удома тиждень у холодильнику були і фрукти, і овочі, і ковбаси, і якісь делікатеси та десерти, а решту місяця доводилося жити на крупах та макаронах. Завжди були борги, завжди не вистачало грошей. Поки я була підлітком, мама мене слухати не хотіла, мовляв мала ще, щоб матері вказувати.

Потім я підросла, почала вже якось контролювати її витрати. На ремонт ми збирали п’ять років, хоча за маминої зарплати можна було зробити це за півроку. Але сота кофточка в шафі їй була більш потрібна.

Я з нею боротися перестала, коли влаштувалася на роботу та переїхала. Але вона якось викручувалась, принаймні грошей у мене вона раніше не просила.

Три роки тому я одружилася, зараз сиджу в декреті з дочкою. Мама онуку обожнює. Щомісяця після зарплати приходить, приносить щось дитині, хоч у нас все є. Але мамі хіба поясниш?

Навіть кілька разів на цю тему сварилися з нею. Ну, навіщо дитині потрібна чергова іграшка чи одяг? Діти у її віці ростуть швидко, ми просто не встигаємо все хоча б двічі одягати. Це нераціонально. Але мама чує лише себе.

А нещодавно її попросили піти на пенсію, що вона зробила. У неї просто іншого варіанта не було. І зараз вона живе на одну пенсію.

Ось тут і почалося найгірше. Мама гроші спускає за три дні. При цьому не купує нічого путнього, не платить комуналку, взагалі незрозуміло, на що вона їх витрачає.

А потім починається “а позич гроші до пенсії”. Це мені, яка сидить у декреті і кожну копійку рахує. Я одного разу позичила. Мамі не вистачило. Вона за тиждень ще раз звернулася.

У нас сім’я із трьох осіб на ці гроші може мінімум два тижні прожити, а вона один тиждень лише протрималася і знову просить у борг.

Пропонувала їй вихід: вона як отримує пенсію, віддає її мені, а я плачу комуналку, купую продукти та ліки. Мамі залишаю тільки на якісь дрібні витрати.

У відповідь отримала скандал і крики, що не треба її контролювати, вона доросла і поки що дієздатна жінка, тому вона сама здатна своїми грошима розпоряджатися.

Чоловік, який був свідком цього скандалу, мені потім сказав, що якщо мама вважає себе такою дорослою та розумною, то допомоги від нас більше може не чекати. Він стільки не заробляє, щоб наповнити цей бездонний колодязь. Мама може спустити будь-яку суму, а йому в першу чергу треба думати про дружину та дитину.

І все. У мене своїх грошей немає, та й бажання допомагати мамі також немає. Від розумного варіанту вона відмовилася, а постійно вливати в неї гроші – це для нас непідйомне завдання.

Вийду на роботу – оплачуватиму комуналку, але це все, що я зможу собі дозволити без сильної шкоди своїй сімʼї. А поки що мама повинна сама якось вирішувати проблеми, які сама собі й створює.