Свекруха підкинула проблем на рівному місці. Десятки років жила собі по орендованих квартирах і навіть не рипалася обзавестися своїм житлом, а тут під старість років занила. Бачите, у нас із чоловіком своє житло є, а вона як сирітка має по чужих хоромах кочувати і на милість чужих людей сподіватися.

Чому раніше не замислювалася про це? Так все просто – раніше іпотеку довелося б брати самій, та й платити за неї зі своєї кишені. А зараз у цю справу можна впрягти сина, який і оформить іпотеку, і потім її платитиме. А мама на своїх квадратних метрах радісно житиме.

Тільки мама чомусь соромиться сказати, де нам взяти грошей на іпотеку. Самі тільки розплатилися зі своєю іпотекою, перші півроку спокійно дихаємо, а нам на шию нове ярмо накинути вже хочуть.

Причому сама свекруха нас від іпотеки свого часу палко відмовляла. Це ж кабала, це скільки грошей банку віддавати, на один внесок можна два місяці квартиру знімати. Але ми з чоловіком твердо вирішили, що краще ми в банк гроші носитимемо за свою квартиру, ніж комусь ще за чужу. Довелося, звичайно, пояси затягнути, але нічого, справилися.

І майже весь час, поки ми сиділи з іпотекою, свекруха їздила двічі на рік відпочивати, купувала обновки, навіть машину собі купила. Тобто жила, як їй хотілося. Жодного разу її не бентежило, що живе вона в чужій квартирі, звідки будь-якої миті можуть попросити. Збере пожитки та переїде до іншої.

— Зате я не маю цих боргів, живу повним життям, а ви самі себе в цю кабалу загнали, — не втомлювалася вона нагадувати нам про наше рішення.

А ми що? Ми скрипіли зубами і платили іпотеку, бо хотілося вже мати свій кут, де можна і ремонт робити, і сусідів не боятися і не завмирати щоразу від дзвінка господаря квартири.

Нарешті ми з іпотекою розплатилися і вирішили, що ось тепер можна вже й пожити на втіху. Скільки років у відпустці не були та не купували те, що хочеться? Багато. А тепер можна.

Наш вихід із іпотеки збігся з виходом свекрухи на пенсію. Місце, на якому вона сиділа, було гарне, тепленьке, тому й знадобилося комусь іншому, ось її й попросили звільнити дорогу молодим.

Сіла свекруха і почала думи гадати. Ось і надумала, що їй набридло жити по орендованих квартирах, а ми повинні допомогти самотній пенсіонерці цю проблему вирішити.

– У вас ось є своє житло, а я як безпритульна на зйомному! Своє хочу! – нила вона при кожній зустрічі.

Умовляла нас взяти іпотеку, оформити квартиру на неї та допомагати іноді з платежами. Ага, іноді допомагати! Бо я не знаю, скільки в неї пенсія, як вона витрачає гроші. Зараз свекруха винаймає квартиру і витрачає гроші на себе, і нам постійно доводиться їй допомагати. То за квартиру заплати, то продуктів привези, то ліки купи, взуття, то одяг.

Загалом, нам і зараз утримання свекрухи виходить в копійчину, а тут ще й іпотеку собі на горб звалювати? А ми що, двожильні, чи що?

Мене найбільше обурює, що вона, вважай, все життя прожила по орендованих квартирах і навіть не думала про своє житло, а тепер хоче вирішити цю проблему за наш рахунок.

З великим небажанням вона сказала, що на початковий внесок у неї є – машину продасть, бо все одно їздити особливо нікуди.

– Після мене квартира все одно вам дістанеться, вважайте, що для дитини квартиру купуєте, а я в ній просто поки що поживу, – стала заходити з цього боку свекруха.

Чоловік їй тоді запропонував, що квартиру ми візьмемо, але оформимо на себе, але житиме вона в ній. Так буде правильніше – ми беремо іпотеку, ми за неї платимо, квартира наша.

– Так? А ось ви розлучитеся якщо, то мені що, знову на зйомну переїжджати? Я так не хочу! Я на старості літ хочу в своїй квартирі жити. Там же ще перший внесок мій буде, – уперлася свекруха.

Я в останню нашу зустріч вже наплювала на всі умовності і висловила свекрусі, що думаю про її бажання та їхню своєчасність.

Треба було самій брати іпотеку, поки і робота була, і зарплата. А тепер її хочу-не хочу нікого не цікавлять. Ми взагалі поки не вирішили, чи братимемо іпотеку, а вона вже нам умови якісь ставить.

Чоловік ніби й зі мною згоден, а ніби й маму ображати не хоче. А я не хочу ще десять років платити іпотеку і в усьому собі відмовляти через примхи свекрухи.