Мені двадцять шість років. У мене є освіта та стерпна робота. Заміжньою я теж вже побувати встигла. Напевно, саме заміжжя наклало такий незабутній відбиток на моє життя.

Нині вже точно можу сказати, що з чоловіком мені не пощастило. Але заміж я виходила, будучи досить молодою і мізками тоді похвалитися особливо не могла. Досвіду не вистачило відразу помітити все.

Вся річ у тому, що я завжди не хотіла працювати. Ще коли росла, дивилася, як мама на роботі і бігає з одного підробітку на інший, щоб прогодувати нас із братом, я завжди думала, що це все – не для мене. Ну не хочу я щодня до восьмої ранку тягнутися в якийсь зачуханий офіс на іншому кінці міста. Потім сидіти там цілий день і вдавати, що мені це все подобається.

Ні не подобається. Я хотіла і хочу зовсім іншого життя. Коли тоді ще майбутній чоловік кликав мене заміж, я йому чітко зазначила, що в шлюбі я працювати не збираюся.

У той час я ще доучувалася, і мені було лише двадцять один рік. Чоловік був старший за мене на сім років. Він працював і був із досить небідної родини. Батьки колись встигли забезпечити його квартирою.

Мене запевнили: «все що завгодно, аби ти була моєю». А я дурна і повірила. Але варто було мені тільки довчитися, як чоловік і його люб’язна матінка на пару стали мені у вуха лити з ранку і до вечора, що негоже молодій здоровій дівці вдома сидіти – треба шукати роботу.

Помучилася я так два роки. Причому працювати так і не пішла принципово! Допекли мене ці стосунки, і від чоловіка, з його мамою, довелося тікати. Працювати все ж, до речі, все ж таки довелося.

Треба ж якось утримувати себе. Ось тоді мені і прийшла ідея, що треба шукати спонсора для свого гарного життя. Я реєструвалася на сайті знайомств. Чесно та відверто написала, що шукаю багатого покровителя.Який мене повністю забезпечуватиме і балуватиме дорогими подарунками.

При цьому сама я вкладаю практично весь свій дохід і себе. Намагаюсь виглядати максимально презентабельно.

Доглядаю за собою, відвідую б’юті процедури, стежу за новинками моди. На все це витрачається чимало грошей. Найцікавіше, що, незважаючи на те, що я зазначила все дуже чесно, мені постійно трапляються якісь дивні мужики.

Вони чомусь все ніяк не можуть повірити, що якщо дівчина написала, що хоче грошей, то так воно і є! Зустрівшись кілька разів, мені зазвичай починають полоскати мізки своїми дивними моралями на тему, що «щастя, адже воно не в грошах».

Не сперечаюся, можливо для когось так і є. Але я знаю краще, що моє щастя! Рік тому, нарешті, вдалося знайти людину, яка мені все це обіцяла. Обіцяв возити на відпочинок, дарувати подарунки, а головне — давати грошей.

Спочатку все було добре. Ми почали зустрічатися, він начебто не скупився. На побачення приходив із подарунками. Водив у пристойні місця. Так тривало кілька тижнів, а потім я нагадала йому, що непогано б стримати свою початкову обіцянку і почати оплачувати повністю моє існування.

Почати запропонувала із оплати квартири. Все-таки зустрічаємося ми найчастіше у мене. А тому непогано було б також брати участь в оплаті оренди. Кілька місяців мій чоловік справно оплачував усі мої рахунки.

А потім почав шукати якісь безглузді відмовки. Ми посварились. За кілька днів він знову приповз миритися. Дав мені грошей. Але сказав, що більше сплачувати за моє житло не має наміру.  Стверджує, що ми ж просто зустрічаємося і він мені не чоловік, а отже, нічого не винен. А мені й не потрібний чоловік. Мені потрібна людина, яка мене забезпечуватиме!

Жінка створена, щоб радувати всіх, хто оточує своєю красою, а не біля плити стояти і без зупинки народжувати.

Ну, все ж таки кажуть, що мужики не хочуть на себе ніякі зобов’язання вішати? Мені ж сім’ї не треба. Просто гроші мені переведи. Зате поряд завжди гарна та доглянута жінка.