Жив чоловік із люблячою дружиною, все добре було. Навіть дуже. А потім стало нудно. Все набридло, міщанський побут, одні й ті самі слова та обійми… Або на роботі все добре йде. Гроші платили, ставилися по-доброму. А потім стало нудно. Все те саме, немає яскравих фарб, все набридло. Старий друг став нудним. Наперед усе знаєш, що він скаже. Нудним стало життя…

Гарне – воно може стати нудним. Тому що воно гарне. Нудне здоров’я, нудні гроші, нудна дружба, нудна турбота, любов нудна. Це так буває, коли все гаразд. Коли щастя. Нудне таке щастя. Одноманітне.

І чоловік знайомиться з новою цікавою жінкою, не рівня його дружині! Весела, молода та запальна. Кидає роботу та починає ризикований бізнес. Це цікаво та надихає. І нових друзів знаходить. Тепер все не так нудно, навпаки, багато вражень.

А потім він страшенно пошкодує, що наробив. Коли його обдурять, зрадять, використовують, покинуть, кинуть, знехтують ним. Тому що він нудний. Або ще з якоїсь причини.

Скінчиться нудне щастя. Прийде хвороба чи втрата якась трапиться. Внесе різноманітність у нудне життя.

О, як жалітиме чоловік про своє нудне життя! Як він благатиме повернути йому нудне щастя, коли близькі поруч, коли нічого не болить, коли все так одноманітно і буденно, так добре!

Але він сам випросив це в долі. Він не цінував добре. Не дякував за мир і спокій. Капризував. Скаржився на нудьгу.

Мирне життя – воно нудне. І хороші люди, які люблять – вони приїдаються. Але цінувати все це по-справжньому людина починає лише тоді, коли вона втратить назавжди.