Якось взимку в магазині одна жінка потяглася до малини. Треба ж, навколо сніг та холод, а у прозорих стаканчиках лежать великі червоні ягоди малини! Та згодом жінка на ціну подивилася і ахнула. І зразу відчула себе бідною. Це дуже дорого! Але ж вчать вибирати найкраще, щоб жити в достатку. А якщо це найкраще коштує триста гривень за сто грам? Це занадто дорого!

Щоб не відчути себе бідним, справді треба вибирати найкраще. Найкраще, але в тій ціновій категорії, яку ви можете собі дозволити. Є заморожена малина, доступна за ціною. Є малиновий джем, теж доступний, добрий! Є свіжі яблука та груші. Можна вибрати пару найкращих і не розоритися.

Якщо я захочу купити картину відомого художника я відчую себе бідною. Або якщо вирішу банку чорної ікри купити на вечерю, – теж відчую себе бідною, звичайно. Тому що це дорого для мене. Не просто дорого, а мені дорого.

Потрібно купувати найкраще з того, що нам по кишені. Розумна людина навіть прицінюватися не буде, якщо розуміє – ця річ йому не по кишені. Поки що не по кишені. Ось у цьому тонкість. Купувати найкраще з того, що можеш купити. І цей вибір призведе до покращення статку. До зростання самооцінки.

Але, як часто люди хочуть отримати те, що не може бути дешевим. За визначенням не може. І почуваються приниженими, ошуканими, ображеними.

А треба просто адекватно оцінювати свої можливості. І купувати найкраще із того, що ми можемо собі дозволити. Не найкраще у світі, а саме з того, що ми можемо собі дозволити.
І це вже питання здорового глузду: уміння розуміти, що ми можемо собі дозволити, а що – не можемо. Поки що не можемо.

Немає поки що грошей на соболя – можна гарне пальто купити. Немає поки що ресурсу для палацу – можна в іпотеку взяти пристойну квартиру-студію. Замість омара купити хорошу курку, найкращу. Щоб не засмучуватись і не відчувати себе бідним зайвий раз. Навпаки, відчути свої можливості, це мотивує до процвітання та зростання доходу.