Моя мама завжди вважала мене розумною, та й і я теж. Ніколи не думала, що зі мною може статися щось таке. Але життя непередбачуване і в більшості випадків, все може змінити один необдуманий крок. ЗІ мною сталося саме так.

Ми познайомилися зі Стасом через спільних друзів. Він запропонував підвезти машиною додому після вечірки. Я не дуже хотіла їхати саме з ним, бо думаю, чоловік одружений, якось не гарно, але подруги вмовили мене. “Ну і що, що одружений, ти ж з ним не роман крутиш. Просто довезе до дому”. Він і справді просто довіз, ось тільки потім почав постійно потрапляти мені на очі. Подружки говорили “запав”, мені було приємно, не приховуватиму. Красивий хлопець з власним бізнесом. Ну а що одружений… Наскільки я знала, там була ситуація на межі розлучення. І я розслабилася.

Настільки розслабилася, що коли прийшла до тями, була вагітною. Я хотіла, щиро хотіла щось змінити. Я багато курила, носила важке, не відмовлялася від вина, але дитина все одно росла. Аборт я боялася робити, знала, що потім можу не народити. Я була худа і погладшала зовсім небагато, але подруги вже посміювалися, мовляв “наїла живіт”, ясна річ, хтось напевно підозрював. А я як дурненька сподівалася, що все-таки щось трапиться, і вагітність пропаде сама. Коли дитина почала ворушитися, я зрозуміла, що сподіватися пізно.

Ось він – той самий момент, коли усвідомлюєш, що сміялася над людьми, які самі себе заганяють у кут – і опинилася в цьому самому кутку з власної дурості. Невже я не знала, від чого бувають діти? Але я чомусь думала, що мене пронесе, що зі мною точно такого не буде.

Поплакавши у подушку кілька тижнів, я поговорила зі Стасом. Не просила його піти до мене від дружини та дитини. Просто хотіла поради. Брешу, звичайно, я хотіла, щоб він її покинув і став жити зі мною. Але таке лише у казці буває. Насправді він запропонував мені гроші на штучні пологи. Сказав, що про “захист” мала думати я, або хоча б йому сказати.

Я бачила, що йому неприємно бачити мене вагітною. А згодом він взагалі зник,  як відрізало. “Зайнятий, мені ніколи, давай потім” – і все так холодно, ніби я йому нав’язуюсь.

Вибору не було, я розповіла мамі, і вона була шокована. Я навіть не знала термін своєї вагітності, і коли ми пішли до лікаря, вона сказала, що штучні пологи зробити треба цього тижня або буде пізно, я зважилася. Я наважилася, зробила це. Після всього почувалася жахливо. Хотіла просто забути цю частину свого життя.

Як дізналася згодом, Сергій все-таки розлучився з дружиною, навіть намагався зі мною знову зустрітися, але в мені до нього все перегоріло. Я розплатилася втратою здоров’я за власну дурість, і хоч і не звинувачую за це його більше не хочу його бачити…