– Вітчим тебе як рідну ростив, тому ти маєш поділитися спадщиною із сестрою, – істерить мати

З сестрою я й раніше не спілкувалась, тепер ще й з матір’ю остаточно перестала, бо не хочу приймати її логіку.

Нібито, мене вітчим як рідну ростив, тому я тепер маю поділитися спадком свого батька з сестрою, яка не має до нього жодного відношення.

У мене багато питань вже до самої постановки питання “вітчим тебе як рідну ростив”. Я бачила, як він виховує рідну, до мене такого відношення не було.

Я взагалі в будинку була на правах свійської тварини, яку годували і терпіли до певного часу. Саме через вітчима я і не пішла до десятого класу, він наполіг, щоб я пішла до коледжу, бо там давали гуртожиток.

Про яку турботу і любов тут можна говорити? Я нових речей не бачила, але не через економію та брак коштів, а тому що “для чого їй нове купувати, вона речі носити не вміє”.

У сестри таких проблем не було, вона була обласкана і матір’ю, і батьком. Мене це не дивувало, тому що раннього дитинства мені мати твердила, що “Олени тато молодець, заробляє, а твій гуляка, радуйся, що я в дитячий будинок тебе не здала”.

Вітчима мати обожнює, тому що він “взяв її з дитиною, годував, одягав, виховував не свою дочку”. Одним словом, цирк. Рідну доньку не забувають одразу після того, як вона переїхала до гуртожитку.

Я на першому курсі приїхала якось додому, то вітчим влаштував істерику, що я там роблю, адже я вже доросла, живу окремо. Більше я не їздила додому.

Якби не мій тато-“гуляка” та бабуся, взагалі не знаю, як би я вижила. Мама надсилала на місяць копійки, вважаючи, що мені їх має вистачати.

З татом і бабусею по батькові я налагодила стосунки, коли перестала жити з матір’ю і вона викреслила мене зі свого життя.

Ніяким гулякою тато виявився, але заробляв він не стільки, скільки вітчим, не зміг матері дати того, що їй треба було, ось вона і пішла. Батьку не сказала, куди переїхала.

Я сама прийшла до нього, коли їсти не було чого. Думаю, хоч гляну в очі людині, через яку так страждаю. Напрочуд мене тепло зустрів, навіть заплакав, коли зрозумів, хто перед ним стоїть. Я від такого прийому була шокована.

Потім він мене з бабусею познайомив, і тільки тоді я зрозуміла, що означає сім’я, яка любить мене. На жаль, бабусі не стало, коли мені було сімнадцять років.

Свою квартиру вона хотіла заповідати мені, але не встигла. У спадок вступив батько, пообіцявши, що коли мені буде вісімнадцять, він на мене її переоформить, щоб уже не було жодних точок дотику до матері.

А їй, до речі, було байдуже, як я, що зі мною. Вона лише писала повідомлення на свята та все. Ну, зрідка писала “як справи”, отримавши відповідь “нормально”, переставала зображати турботу та увагу.

Я з гуртожитку переїхала до батька, ми добре з ним жили, але через п’ять років він помер. Просто ліг спати і не прокинувся. Я розгубилася, не знала, що робити, куди тікати, і в цьому стані зателефонувала матері.

Вона приїхала, коли я вже прийшла до тями і зібралася, викликала швидку, почала щось робити. Мені тоді здавалося, що вона хоче допомогти, а вона з’ясовувала кількість спадкоємців. У спадкоємцях виявилася одна я. Тепер обидві квартири належать мені.

Мати ж визнала, що мені занадто жирно буде, тому я повинна одну квартиру віддати сестрі.

– Вітчим тебе як рідну ростив, тому ти маєш поділитися спадщиною з сестрою, не збіднієш!

Розмова була після похорону, я вже трохи відійшла від першого шоку, тому їй відповіла з міцними словечками.

За ті кілька років, що я жила з татом, він зробив для мене в рази більше, ніж вітчим за десяток років. Тому я ні йому, ні тим більше його дочці нічого не винна.

Мати не залишає надій “достукатися до моєї совісті”. За останні півроку вона мені дзвонила частіше, ніж за попередні п’ять років. Я її спеціально не блокую, цікаво, коли до неї дійде, що її улюбленій донечці нічого не світить?

Previous Article
Next Article

Плюсуйся на Мандри!

Якщо Вам подобаються наші новини, будь ласка натисніть на кнопку!