Я завжди з підозрою ставилася до чоловіків, яким подобаються старші жінки. Ну що може, скажімо, двадцятирічного хлопця привабити до жінки, яка старша на 12-15 років ?

Кілька місяців тому я влаштувалася на нову роботу. Так сталося, що я була єдиною жінкою у колективі. І причепився до мене один такий залицяльник. Мені 34, йому 21, різниця, звісно, ​​колосальна. Але він і квіти, і на машині підвезе з роботи, і запрошує в кафе-ресторани, і розмови веде серйозні, і говорить про сімейне життя і прямо налаштований на стосунки… загалом, я була на той час самотня, так що здалася. Почали зустрічатися, швидко з’їхалися, швидко розписалися.

Перший рік усе було гаразд. Я працювала, він працював, думали про дітей. А потім він вирішив зайнятися власним будівельним бізнесом та пішов з роботи. Щось не вийшло. Я виявилася єдиним джерелом доходу, єдиною опорою для чоловіка, який раптом став поводитися, як дитина. У нього депресії, у нього нічого не виходить, у нього проблеми з випивкою почалися… Довелося спочатку вмовляти, потім погрожувати, потім стала до знахарок його возити, лікувати від залежності.. Допомогла його сім’я, моя сім’я, загалом, допомагали всі… Справи начебто пішли в гору, почав заробляти гроші. Тут я народила доньку, тепер уже сиділа вдома, не заробляла. Але ставлення було зовсім інше, ніж коли удома сидів він. І бруд знаходив, і їжу не приготувала, і чому дитина репетує, і ти стала схожа на стару. Сварки були щодня.

І ось якось він прийшов і сказав, що хоче розлучення, знайшов якусь собі дівчинку його віку або молодшою ​​навіть, мовляв, вона його розуміє, а я ні, я стала бабою, так і сказав. Ні дитина його не зупинила, ні те, що квартира була куплена на загальні гроші, ні те, що я його з депресії витягувала… Розлучилися ось, дитина не потрібна йому, залишилася зі мною.

Все життя мені зіпсував цей хлопчик. Так шкодую тепер, що послухала ці умовляння. А пізно вже…