Зустрічаємося ми з моїм хлопцем приблизно кілька місяців. Так сталося, що вирішили жити разом. У нас все добре, обов’язки поділили полюбовно.

Я від нього з’їхала від батьків, тому особливих серйозних навичок готування у мене не було. Однак мій хлопець може приготувати лише яєчню і нічого більше, тому готую лише я. Мені це дається важко, але нічого не поробиш.

А він працює в гастропабі офіціантом, і я постійно кажу йому, що він хоч би уроки у своїх кухарів взяв, а то я так скоро загнуся з цим постійним готуванням. Але все без толку.

Якось подружка покликала мене посидіти, попліткувати, давно не бачилися. І біля місця нашої зустрічі був гастропаб, у якому працює мій хлопець. Ну, думаю, якраз сюрприз зроблю несподіваний, тим більше сьогодні його зміна.

Заходимо, сідаємо за столик, до нас підходить офіціантка і дає нам меню, я культурно питаю:

– Скажіть, будь ласка, а чи можна покликати до нас Сергія? Ви нічого не подумайте, просто це мій хлопець.

– Вибачте, але у нас немає такого офіціанта

– Як немає? – здивовано питаю я і описую зовнішність хлопця.

– Ні, вибачте, таких немає

– Як же немає? Він у вас працює, – називаю прізвище.

– А, то це наш кухар! Вибачте, будь ласка, я не можу покликати його, він працює.

Виявилося, він мені брехав мені весь цей час, щоб у його обов’язки не входило готування, ви уявляєте? Спеціально при мені готував собі тільки яєчню, а сам кухар і може робити будь-які страви. Вдома на нього чекала серйозна розмова.