Живу з чоловіком в його квартирі, у шлюбі ми два роки. З упевненістю можу сказати, що це найгірші два роки в моєму житті. Поки ми ще зустрічалися, він був зовсім іншою людиною, та як тільки медовий місяць закінчився, назовні вийшло його справжнє обличчя.

Пихатий, неприємний, зневажливий тиран, який не поважає мене ні як жінку, ні як людину. Кожен день з ним був гіршим за попередній. Я плачу чи не щоночі, скільки разів не намагалася з ним поговорити, все без результатно… З’явилися підозри, що в нього з’явився хтось інший.

Подругам жалілася, вони кажуть, що так бути не повинно і мені слід його кинути. Та я б з радістю, але навіть не маю куди податися. Я кругла сирота, прожила в дитячому будинку 5 років, потім їздила світом, як заробітчанка, жила в гуртожитках, поки не познайомилася з ним. Тут хоча б почуваюся в безпеці, не покинута напризволяще. Але більше так тривати теж не може. Я не знаю, що мені робити, чи відкладати гроші на квартиру й нарешті одного дня переїхати, стати вільною від цих знущань…

Одна подруга запропонувала пожити в неї, але я боюся так йти, що йому казати? А якщо він неадекватно сприйме те, що я більше не хочу з ним бути? Дуже страшно зробити перший крок.