“Я так більше не можу”, – хлопець втратив роботу й вирішив, що може сидіти в мене на шиї…

Ми живемо разом із Вадимом вже близько 7 місяців. Мені 28, йому 26. Я кохаю його. Дуже. Він весела, сильна, але дуже запальна людина. Ніколи не промовчить і не стерпить, навіть коли варто. Ось і на роботі він не промовчав, а висловив у обличчя своєму начальникові все, що про нього думає. Гарний жест? Ну, може, але дуже дурний.

Наступного дня він уже не працював. Причому звільнили за статтею. Його не було на роботі понад 4 години, хоча той виконував доручення шефа. Письмового наказу був, а факт відсутності був. Ось і все…

Тепер сидить удома і б’є байдики. Грає в доту, читає різні книги, поливає квіти, робить вівсяний квас з пластівців! Та є одне але… Він не шукає роботу. Ось не шукає її. Вже минуло понад 40 днів з того моменту, як він сидить удома. Мене це влаштовує, та не зовсім. Наші заощадження випаровуються на очах. Моєї заробітної плати насилу вистачає на оплату оренди, комуналки та їжі.

Кілька разів намагалася поговорити з хлопцем, щоб він зайнявся справою. Хобі, чистота в будинку – це здорово. Але я не можу працювати за двох, гарно виглядати і одночасно вирішувати всі справді складні питання…

Previous Article
Next Article

Плюсуйся на Мандри!

Якщо Вам подобаються наші новини, будь ласка натисніть на кнопку!