Коли ми з Оленою вирішили, що разом жити не можемо, одразу ж подали на розлучення. Кожен з нас усвідомлював те, що робить. Оскільки у нас була дочка, я вирішив залишити квартиру цілком своїй дружині та доньці. На серці стало легко. До того ж батьки схвалили мій вчинок, адже завжди вчили мене робити благородно. Спочатку, коли я повернувся в батьківський будинок, все було чудово. Але потім різко змінилося.

Батьки жили в однокімнатній квартирі і їм цієї площі цілком вистачало на двох. Але приїхав я, і місця категорично стало не вистачати. Спочатку всі поводилися максимально тактовно, але поступово відносини стали погіршуватися. Жити втрьох у маленькій квартирі було так незручно, що можна було зрозуміти кожного з нас.

Батькам потрібно було більше відпочивати, оскільки вони люди похилого віку і звикли до такого способу життя. А мені доводилося багато працювати, адже грошей після розлучення залишилося небагато (додалися витрати на аліменти).

Коли я працював у кімнаті, тато з мамою дорікали мені за те, що я їм заважаю дивитися телевізор або спати. Я пішов на кухню і почав працювати ночами, але це теж не сподобалося. Тато почав вимовляти, що я витрачаю надто багато електроенергії, за яку треба буде платити великі гроші

Я не міг вигадати, що робити далі. Максимально намагався не заважати, але за таких умов це було зробити вкрай проблематично. Батьки стали дорікати мені за те, що я необачно віддав все своє майно колишній дружині. Я їм нагадав, що вони були за таке рішення і що у мене там живе дочка.

Доводи не допомагали, стосунки ставали дедалі гіршими з кожним днем. Якось мені зателефонувала колишня дружина і зі сльозами в голосі почала вимовляти мені страшні речі. Виявилося, що батьки поїхали до неї та порушили тему квартири. Вони звинуватили Олену в тому, що вона все забрала і лишила мене практично ні з чим.

Колишня дружина вислухала всі закиди і вирішила, що батьки здійснили візит на моє прохання. Я довго пояснював, що нічого про це не знаю, але Олена мені до кінця не повірила.

Після цього Олена стала мені дзвонити набагато частіше. Вона скаржилася на те, що мої батьки її практично здолали своїми закидами і вона більше не може це терпіти. Я спробував розібратися з ними, але тато і мама стояли на своїй позиції: вони вважали, що частина квартири повинна належати мені. Олена увійшла в моє становище і запропонувала оселитися у сусідній кімнаті. Вона сказала, що не проти того, щоб я був ближчим до дитини.

Цілий рік ми жили разом із колишньою дружиною та донькою. За цей час не тільки навчилися ладнати між собою, а й стали набагато ближче один до одного. Прийшло розуміння того, що розлучення було помилкою. Ми знову зареєстрували свій шлюб і навіть повінчалися у церкві.

Зараз я дуже вдячний батькам за те, що вони помирили мене з коханою дружиною, а також не дозволили дитині жити без батька. –