Завжди вважала себе дуже сильною людиною, але нещодавно зрозуміла, що це не зовсім так, вірніше, зовсім не так.

Рік тому я вийшла заміж за людину, яку любила всією душею. І тільки зараз розумію, що в тих стосунках любила тільки я.

Людина, яку я по-справжньому любила, виявилася підлою, низькою і огидною. Я не знаю, як я могла полюбити мерзотника. Ось справді, любов зла. Нещодавно дізналася, що квартира, в якій ми живемо, куплена на вкрадені гроші. Їх украв мій чоловік. Замість нього за ґратами опинився зовсім невинна людина. Я не маю доказів, але про це мені проговорився сам чоловік. На Новий рік він багато випив і став нести таке, від чого в мене вуха в’янули. Він розповів, звідки у нього з’явилися гроші на квартиру, як він на роботі підставив іншу людину, багато чого почула про себе, про його зраду. А поки він все це розповідав — сміявся. Я ніколи не забуду той огидний сміх…

Наступного дня він не пам’ятав, що розповів мені. Зате я дуже добре все пам’ятаю. Пам’ятаю, як він називав тих людей, які постраждали від нього, знаю, що він думає про мене.  За два місяці я підготувала план відступу. Тепер діятиму. Буду краще жити сама, ніж із чудовиськом.