Це сталося саме 1 січня, коли мені було всього шість років. Той день мені добре врізався в пам’ять, адже за місяць до Нового року ми з мамою сиділи на кухні і писали Дідові Морозу листа. Я написав, що хочу на Новий рік новий конструктор.

Я навіть запам’ятав, що хотів написати, який саме конструктор я хочу, але мама попросила не вказувати модель та інше, мовляв, який у Діда Мороза буде такий і подарує. Я не заперечував, адже Діду Морозу треба було всього за день розвести подарунки для мільйонів хлопців. Вона допомогла скласти мою писанину в конверт.

У ніч із тридцять перше на перше вона померла. Пізніше я дізнався, що померла від зупинки серця.

З цією метушні я не помітив, що під ялинкою першого січня лежав конструктор. Виявилося, що мама встигла покласти конструктор увечері відразу після того, як я заснув.

Більше я нічого не просив у Діда Мороза. Тоді я думав, що краще б мати залишилася жива. А той подарунок мені здавався якимось знущанням. Не хотів у нього грати. З того часу більше нічого не прошу у Діда Мороза, і не святкую Новий рік.