“На роботі аврал: знають, що я передпенсіонерка, звільнення не переживу, от і вантажать завданнями. Син-студент огризається і не бере трубку, а чоловік вимагає, щоб я доглядала його батьків, я не проти, але сил немає зовсім” – каже 56-річна Євгенія.

Їй, такій веселій та енергійній, зовсім іншим бачилося майбутнє. Працювати багато і всерйоз вона планувала років до 45-ти. А потім присвятити час собі. Але вийшло все навпаки – на себе часу немає, бо доводиться дбати про інших.

Все життя вона шукала тих, на кого можна спертися, але не знайшла. І сама стала опорою. Бути постійно комусь потрібною – втомлює. І найгірше те, що її зусилля та праця зовсім не цінуються. Зарплату не додають, тарілки за собою не миють, за поїздки лікарями на інший кінець міста “дякую” не говорять. Ти за кермом, отже, ти й повезеш.

Жінка, як не дивно, цю метушню благословляє. А інакше – як і навіщо жити? Хай буде син, нехай буде чоловік, робота. Такі які є. І довгих років життя бабусям та дідусям.

А Євгенія терпить і бачить невдоволення на обличчях. Чи можна змінити ситуацію?

Можна. Важливо зрозуміти – де люди вами користуються, а де – насправді потрапили у біду і не виживуть без вашого втручання. Хороші фахівці всюди потрібні. Син не зламається, якщо прибере за собою. А чоловік може викликати таксі та з’їздити зі своїми батьками сам.
Ми самі робимо помилки, а потім звинувачуємо людей у ​​невдячності.

Що потрібно робити, щоб змінити ситуацію?

Перестати допомагати.

Підключатися, якщо ситуація є критичною або виходить з-під контролю. В інших випадках залишатися байдужою, давати можливість людям самим прийняти рішення, проявити ініціативу, зіткнутися з проблемою, яка багато чому навчить.

Можливо, доля в цей момент хоче дати комусь урок, а тут ви зі своєю допомогою, доброю душею, відкритим гаманцем. Не треба думати, що людина сама не впорається.

У моєму будинку мешкала молода дівчина. Ще до того, як почала приходити прибиральниця, всі мешканці мили підлогу в під’їзді самі. Окрім дівчини. За неї приходилося мити 75-річній бабусі. Я спостерігала за їхніми стосунками. Не було поваги там ні на грам…

Ваші спроби комусь полегшити життя у більшості випадків не сприймають як прояв любові та турботи. Людина бачить тільки спину, на яку можна влізти та помикати.

Не бійтеся, що на вас образяться

Чому людина не відмовить іншій людині? Боїться, що її засудять, образ боїться та почуття провини. “Я – дочка, я зобов’язана допомагати. Я – мати, я зобов’язана вирішити його проблеми. Хто, якщо не я?”

Люди інтуїтивно вважають м’якість та податливість слабкістю. Ви стаєте зручним, безвідмовним інструментом. Вас сприймають як людину, яку можна гнути в різні боки.

Ваше небажання виконувати чужі примхи насамперед викличе невдоволення. І в той же час почне ліпити образ зайнятої людини, яку не можна смикати через дрібниці.

Навчіться поважати себе більше, ніж інших

Любити винятково себе – це егоїзм. А любити когось більше за себе – це перетворюватися на придаток, залежний від настрою та рішення інших людей.

Назвати людину егоїстом може лише егоїст. Саме в той момент, коли людина відмовиться робити те, що вона велить.

Здоровий розум стоїть на варті своїх інтересів, не допускає експлуатації свого часу та ресурсів, блокує будь-які спроби маніпуляцій, припиняє знецінення та глузування.