З чоловіком прожили вже прекрасні 5 років подружнього життя. Та здається мені, цей рік може стати для нас останнім… Звісно не хотілося б, та часом таке враження, наче це єдиний вихід із ситуації.

Ми обоє взагалі не конфліктні та досить тихі люди, у нас було мало скандалів за час шлюбу, але ті що були, важко назвати непорозуміннями чи сварками. Це були такі скандали, які чули навіть сусіди.

Так, одного разу (це сталося десь 2 місяці тому) ми знову щось не поділили. Я прийшла з роботи (працюю бухгалтером у невеличкому місті, а самі ми живемо в селі), то вже був вечір, була дуже втомлена, та треба було приготувати ще чоловіку вечерю, бо він сьогодні мав прийти пізніше за мене. Зазвичай ми приходимо додому або одночасно і готуємо щось разом на швидку руку, або він приходить раніше й варить макарони чи там гречку.

Але того дня діялися якісь дивні речі… на автобус я ледь не запізнилася, потім коли йшла додому від зупинки, якась машина їхала на високій швидкості й облила мене водою з калюжі, далі в магазині, прямо переді мною жіночка забрала останню буханку хліба. Ну прямо не мій день був,  додому я вже прийшла вся мокра і зла, як шершень. Та на цьому пригоди не закінчилися, бо як тільки я приступила до приготування вечері, одразу ж порізала палець, а потім каструля з кип’ятком впала мені на ногу!

Поки чоловік прийшов з роботи, я вже лежала на ліжку немов та поранена лань, яка не може дати собі ради. Тоді й розпочався скандал. – А де їжа?! Я голодний, як вовк!

– Нема, кажу. – Не встигла приготувати.

В цей момент в нього наче біс вселився…

– Як це не встигла?! Один раз прийшла швидше з роботи і то не встигла? Та я щовечора тобі щось стараюся зварити, хоч теж втомлений приходжу! Що це за жінка в мене… – і пішло-поїхало.

Та йому було не в тямки, що я за цей день стільки емоційних потрясінь і фізичних травм отримала, що мені легше було просто померти, ніж вислуховувати його крики. Це стало останньою краплею терпіння того дня, і я просто як порохова бочка зірвалася у відповідь. Та як почала на нього кричати, та лаяти його всіма словами, які я тільки знала.Та простим словесним конфліктом справа не закінчилася (я вже не витримала), взяла віника й почала його бити, так, що він аж з хати тікав з криками.

На це збіглося кілька сусідів, чи то посміятися, чи то моєму чоловікові поспівчувати… Загалом, вдома він не ночував тоді, не пустила. Пішов до кума. А на ранок вже обоє заспокоїлися, поговорили й все вирішили.

Тільки сусіди тепер думають, що ми божевільні… А все через не приготовану вечерю.