Я пару місяців зустрічався з дівчиною з іншого міста, 3 години їзди. Начебто за часом здається недовго. Але з іншого боку, 180 кілометрів та різні міста. Як то кажуть, серцю не накажеш.

Не те щоб я ботанік чи заучка, але точні науки завжди мені давалися легко. І у школі закінчив фізико-математичний клас, і з алгебри-фізики-геометрії завжди були тверді п’ятірки. А ось із гуманітарними предметами були деякі складнощі.

Так ось. Якось моя дівчина попросила мене допомогти вирішити завдання з вищої математики. Навчалася вона якраз у гуманітарному вузі, тому такі завдання я клацав як горішки. Зважаючи на все, все навантаження йшло на інші предмети, тому технічна частина була не особливо складною.

Звичайно ж, щоразу я допомагав їй, мені було не в тягар, і вона дуже раділа. Але за кілька місяців завдань стало чимало, але в мої питання, чому вам стільки задають, вона лише говорила, що це їх грузять так і, мовляв, зовсім їх, творчих людей, загнали. Ну, нічого страшного, мені не складно.

До речі, у цьому ж ВУЗі навчався ще один близький мені чоловік – товариш зі школи. І коли почалася сесія, він теж написав мені та просив допомогти з вирішенням певних завдань. Там було небагато, всього 3 завдання, але через завантаження від своєї дівчини та своїх супутніх справ я відмовив, пославшись на зайнятість.

І за кілька днів від моєї дівчини приходить нові завдання, які, як мені здається, я вже десь бачив. Сумнів, чесно зізнаюся, закрався одразу. Я поліз у листування з товаришем і побачив ті самі завдання. Відразу ж написав йому і уточнив, як у результаті він збирається вирішити проблему з вищою математикою, на що відповідає:

– Та не парься, я вже знайшов, хто зробить. У нас дівчинка у паралельній групі за 100 гривень вирішує.

Прошу її номер, і, як ви здогадуєтеся, це номер моєї дівчини! Виявляється, весь цей час я вирішував завдання для студентів із її та паралельних груп, а вона на цьому ще й заробляла!

Як ви розумієте, стосунки припинилися досить швидко. Ось вам ще один мінус стосунків на відстані.