Таня зустрічалася з Миколою близько трьох років. Стосунки були серйозними, навіть були розмови про весілля. Та поспішати пара не хотіла, вирішили, що поберуться через щонайменше рік, щоб встигнути трохи заробити.

Дівчина працювала продавчинею в продуктовій крамниці, а Микола був слюсарем, тож зарплати їхні були не такі високі, як хотілося б, але загалом на життя вистачало.

Пара хотіла у майбутньому побудувати для себе невеличкий будинок в селі, де живуть зараз. Таня жила з Миколою, а він жив у будинку тітки, разом із двома братами, та старенькою бабусею. Місця критично не вистачало на всіх, та в них хоча б була власна кімната. Тому молоді планували поїхати разом закордон, заробити трохи грошей й створити власне гніздечко. Але доля вирішила інакше…

За кілька тижнів до того, як їхати на заробітки, дівчина дізналася, що вагітна, та ще й на 4 місяці. Як так?, – подумала спочатку Таня. Та згодом дівчина згадала, що подруги часто підмічали, що вона трошки погладшала, та оскільки вона була досить худорлявою, живіт не був дуже помітним. Дівчина дуже злякалася, адже на той момент їй було всього 18 років. Вона навіть не знала, як розповісти про це Миколі, боялася його реакції. Вони ще були такі молоді, геть не готові до сімейного життя, а тим більше батьківства.

Та відступати не було куди. Дівчина розповіла про вагітність, й побачила на обличчі Миколи те, чого ніколи не бачила раніше. Це був страх… Тоді їй самій стало страшно.

– А якщо він покине мене?, – подумала тоді Таня.

Але Микола боявся не дитини, а того, як їм вже тепер трьом жити в цій маленькій кімнатці… а ще, що скажуть люди, як дізнаються. Це ж маленьке село, всі один одного знають…

Тому пара вирішила терміново побратися. Вже за три місяці зіграли весілля, а ще за місяць дівчина народила.

Та й не важливо було те, що говоритимуть про них люди, а те, що молоді не злякалися відповідальності, а зробили правильне рішення й пропри всі негаразди залишися разом.