Подруги досі лякають мене неприємностями різного масштабу, а я відправляю всіх далеко і надовго. Якщо вони втратили віру в людей, то це їх проблеми і не треба переважувати свої складнощі на мене. Нехай вважають мого чоловіка пройдисвітом і альфонсом, я від свого щастя не відмовлюся ні за що в житті.

Наша неймовірна зустріч із чоловіком відбулася кілька років тому. Приїхала я в гості до своєї бабусі в невелике село за годину їзди від міста. Неквапливо йшла від станції, занурена у свої думки.

Напередодні я розлучилася з черговим хлопцем. Хлопець виявився зовсім не тим, за кого себе видавав. Гарно співав про вічне кохання, а сам тільки й думав, як затягти мене в ліжко.

Питання стосунків на той момент стояло в мене досить гостро. Подруги повиходили заміж, багато хто встиг обзавестися дітьми. Бути свідком на весіллях та хрещених малюків, звичайно, здорово, але мені вже хотілося свою сімʼю

Все-таки, що не кажи, а дивитися на чуже щастя і повертатися до порожнього будинку досить важко. Я категорично відмовлялася розуміти, що потрібно цим чоловікам.

Зовнішність у мене не сказати, що визначна, але досить приємна. І це не лише на мою думку. Характер спокійний та рівний, кухня на тверду п’ятірку. А стосунки із протилежною статтю ніяк не складалися.

Загалом, брела я по м’якому снігу в роздумах про своє життя, коли почула звідкись збоку чи то стогін, чи мукання. Обернулася, дивлюся, а в кучугурі людина лежить. Спочатку я злякалася.

Хотіла пробігти повз і навіть зробила кілька кроків. Але інтуїція буквально закричала, що треба зупинитися. Просто людина потрапила в біду і їй терміново потрібна моя допомога.

Я підійшла до тіла, що лежадо у кучугурі, оглянула його. Добре було чути запах “міцненького”, але одягнений непогано, на безпритульного зовсім не схожий. Розштовхала хлопця, спитала, куди він ішов. Насилу розібрала невиразне бурмотіння.

Виявилося, що нещасний забулдига живе зовсім недалеко від моєї бабусі. Я допомогла йому підвестися і якось, похитуючись під його вагою, потягла хлопця до будинку.

Всю дорогу він, як дракон із казок, дихав на мене і щось бубонів. Нарешті, ми дійшли до будинку, на який вказав знайдений з кучугури. Я постукала у ворота і передала його сусідці, що вийшла на стукіт.

Минуло кілька місяців. Я вже встигла забути і про поїздку до бабусі, і про хлопця, знайденого в кучугурі, коли пролунав дзвінок у двері. На порозі стояв незнайомий мені високий симпатичний чоловік із букетом квітів. Він попросив дозволу увійти і, бачачи моє здивування, сказав:

“Я Іван, хлопець, якого ви з кучугури дістали і додому відвели. Пам’ятаєте?”. Я кивнула, ще не розуміючи, що відбувається. Іван пояснив, що довго просив бабусю сказати йому, де я живу. Йому хотілося приїхати і особисто подякувати мені за те, що я не залишила його в біді і притягла додому.

“Я міг замерзнути там, і живий зараз тільки завдяки вам”, – хлопець ловив мої руки і, на мою думку, навіть намагався їх цілувати. Того сумбурного вечора ми проговорили на моїй кухні майже до ночі. Іван розповідав про себе.

Того злощасного вечора він був після зміни, сильно втомлений. На роботі колеги відзначали народження сина у начальника. Налили пару чарок і Вані. Дорогою додому йому стало погано, і він буквально звалився в кучугуру. Якби не я, хто знає, як далі склалася б його доля.

Загалом, за півроку ми одружилися. Я зрозуміла, що ближчої й ріднішої людини в мене ще не було. Інтереси, погляди на життя та навіть звички — у нас так багато спільного.

Ми вже давно й міцно одружені, але наші знайомі все ніяк не можуть заспокоїтись. Мама спочатку взагалі трохи не збожеволіла.

Мовляв, навіть якщо Ваня каже, що не п’є, це він зараз. У майбутньому, мовляв, він обов’язково зірветься і покаже мені кузькіну матір. Подруги туди ж. Пересварилася майже з усіма, бо всі, як одна, радять мені тікати, доки не пізно.

А чим кращі їхні «пристойні» чоловіки, яких вони знайшли не в кучугурі? Я у своєму Вані впевнена на сто відсотків. Чоловіки деяких моїх подружок раді прикластися до чарки.

Я впевнена, подруги просто заздрять моєму щастю. Вони вискочили за перших зустрічних. От і злиться тепер, бачачи, що я набагато щасливіша за всіх інших. А все тому, що спромоглася дочекатися свого єдиного.