Скільки зарікалася, щоб не базікати зайвого Лілі, але все без толку. Язик мій – ворог мій, тепер пожинаю плоди словесного нетримання.

Ми живемо з сестрою у великому місті, хоч самі з невеликого селища. Квартиру ми винаймаємо навпіл, щоб дешевше виходило, та й щоб нудно не було. Сестри, як ніяк. Різниця у віці у нас невелика: всього 2 роки, тож інтереси та теми для розмов у нас спільні.

Незважаючи на те, що ми давно вже закінчили університет, ми досі незаміжні. Хоча Ліля незабаром збирається виправити цю прогалину у житті.

Я довго не могла знайти собі відповідного хлопця. У студентські роки я спілкувалася з кількома претендентами, але їм не вистачало кількох важливих для мене якостей. Так як я була спантеличена своєю проблемою у виборі супутника, я звернулася до психолога.

Разом із спеціалістом я склала список вимог до майбутнього чоловіка, і вже шукала його за заданими параметрами. На сайті знайомств я сиджу рідко – там важко знайти адекватних чоловіків, особливо для серйозних стосунків.

Але мені якось пощастило – я познайомилася з Віктором. Сказати, що він – супер харизматична людина, я не можу. Проте, мене зачепила його манера спілкування і те, як він ввічливо ставиться до дівчини на побаченні.

Після першого листування ми одразу зустрілися. Тільки побачень у нас було всього три: після знайомства з моєю сестрою він перестав відповідати на мої повідомлення і запрошувати на зустрічі.

За своєю наївністю я відразу ж поділилася радісною новиною зі своєю сестрою. Мені завжди здавалося, що ми з нею – близькі люди, тож можемо довіряти один одному. Але тут я одержала ніж у спину!

Пізно ввечері я повернулася з чергового побачення з Вітьою. Сестра вже була вдома і, помітивши мій квітучий вигляд, почала розпитувати мене про все. На емоціях я вивалила все про чоловіка своєї мрії як є.

Віктор підходить практично під увесь перелік моїх вимог до потенційного чоловіка. Я навіть знайшла його в соцмережах і додала до друзів. З його сторінки я показала сестрі його фотографії:

Ліля зазначила, що він справді симпатичний хлопець зі спортивною зовнішністю. Вітя поділився зі мною, що є державним службовцем, має свій дім та пристойний заробіток.

Хоч я й не меркантильна, але мені важлива матеріальна база чоловіка. Думаю, жінки мене зрозуміють. З сестрою я поділилася всією інформацією про Вітю, сподіваючись, що та потішиться за мене і побажає нам удачі в особистому житті. Однак я прорахувалася.

Раніше ми домовлялися з Віктором побачитися у вихідні, але від нього прийшло повідомлення, що плани змінилися. Він напише сам, коли ми зможемо провести час.

Я подумала, що він через роботу не може зі мною зустрічатися і поставилася з розумінням. Але через тиждень, ні через 2 Вітя так і не вийшов на зв’язок. На мої повідомлення він перестав відповідати, хоча я бачила його онлайн-статус у соцмережі.

Не розуміючи, що сталося, я вирішила на якийсь час забути про нього. Якраз у мене звіт на роботі горів – я знала, куди подіти вільний час. Під час моїх незрозумілих стосунків із Віктором Ліля ходила вся загадкова: вона раптом почала пропадати вечорами.

Одного разу сестра не прийшла додому ночувати, навіть не попередивши мене. Я вся звелася від переживань за сестру: писала, дзвонила, місця не знаходила. Зазвичай ми попереджаємо один одного, якщо затримуємося на прогулянках, а тут вона нічого не говорила заздалегідь.

Наступного ранку вона прийшла і, як ні в чому не бувало, зібралася на роботу і пішла. Мені нічого не пояснила: я не могла зрозуміти, що сталося з Лілею. Лише за кілька днів після цього інциденту голубки спалилися.

Біля сусіднього будинку я побачила машину із знайомими номерами. На передньому сидінні якої сиділа моя сестра і мило розмовляла з Вітьою, тримаючи його за руку. Я не стала псувати їм романтику, а ось уже вдома я висловила сестрі все, що про неї гадаю.

І знаєте: вона навіть не вважає себе винною! Лія впевнена, що Вітя все одно б мене покинув, тому що я – не на його смак. Просто він дуже ввічливий, тому не став одразу обривати зі мною спілкування.

А ось із нею вони створені один для одного. На мій подив, вони зустрічаються вже 2 тижні і навіть замислюються над спільним проживанням! Я ніколи б не подумала, що так може вчинити рідна людина.