Зять заборонив дочці допомагати мені та сестрі
Моїй дочці зараз двадцять шість років. Два роки тому вона вийшла заміж. Як я тоді раділа! Зять, хлопець видний. Сім’я у хлопчика теж гідна. І освіту хорошу дали і квартирою забезпечили. Нехай і не самі купили, там спадщину від бабусі, але й не пошкодували – на сина відписали.
А нам-то, в сім’ї, мужик ох, як потрібний був. Я без чоловіка вже півжиття прожила. Старшій доньці теж із цим питанням не дуже пощастило. Після народження сина її чоловік просто втік.
От і жили ми так усі разом: я, дві дочки та онук. А тут молодша, нарешті, порадувала, що вони з Льошею одружуються. Зустрічалися вони майже два роки. Після весілля Льоша забрав Аню жити до себе.
Але вся річ у тому, що поки ми жили всі разом, у нас і бюджет був спільним. Аня часто намагалася допомагати сестрі з племінником. Із роботою зараз не все так просто. Онук у мене часто хворіє і тому, кілька місяців промучившись із нескінченними лікарняними, старша дочка прийняла рішення звільнитися та займатися дитиною.
Мені ж, за віком, вже важко з ранку і до вечора працювати. Тому я попросила начальство виходити на півставки. Працюю до обіду. А ось Аня у нас наймолодша, вона й крутилася, уміла, щоби гроші заробляти.
Нині Аня вже майже два роки, як пішла від нас до чоловіка. І нещодавно був у нас грандіозний скандал. Зять дізнався, що більшу частину своєї зарплати Аня віддає нам із сестрою. Відібрав у неї картку і сказав, що сам їй гроші видаватиме лише на необхідні потреби.
Ось цікавий який! А нас-то він не хоче запитати, як ми тут повинні виживати? На що онука ростити? Після того, як дочка мені в сльозах подзвонила і пояснила, що допомагати нам із сестрою більше не зможе, я пішла сама поговорити із зятем.
Але той і слухати не хоче. Обізвав нас ледарками. Каже, що одружився з Анею, а не з усією її сім’єю. І не зобов’язаний усіх її родичів утримувати. Я від таких заяв дар мови втратила!
Це де ж таке бачено, щоб так мужик міркував? Чоловік завжди був і є опорою для жінки. Це виходить, за його логікою, ми й не родина? Це ж моя рідна дочка. А хто мені на старості років допомагатиме?
Гаразд, зараз ще я не на пенсії. А коли прийде час? У нашій країні будь-якого запитай – усі знають, що на пенсію прожити неможливо.
А сестрі з племінником хтось допомагатиме? Я мовчу, що Аня майже з племінником залишатися перестала. Раніше вона весь свій вільний час із ним поралася. Хоч якось ми відпочивали. То поведе гуляти його, то на батутах десь скачуть. А зараз і цієї допомоги від неї нема. Усе чоловік бурчить, що багато часу на нас витрачає.
Та й хто, як не дружина, має бюджетом сімейним розпоряджатися? Жінка – вона ж краще знає, куди гроші витрачати. Мужикам волю дай, то вони тільки на машини, та на захоплення свої всі гроші спускатимуть.
А я думала, що доньці з чоловіком пощастило. І не бідна ж людина. Має посаду у великій компанії, заступник керівника. Живуть вони далеко не бідно. І машина є, і на курорти літають.
Не розуміє сучасна молодь, що таке справжній сімейний зв’язок! Адже родичі повинні один за одного триматися.