Я не розумію, навіщо зять взявся за цю справу, якщо він не мав жодного бажання допомагати. Просто сказав би “ні”, це було б набагато чесніше, ніж зробити абияк.

Якщо він не хотів зіпсувати стосунки, то йому не вийшло. Сказав би він чесно, що не хоче і не буде цим займатися, я б поставилася до цього набагато спокійніше, ніж коли він погодився, а потім усіма способами саботував процес.

Зять займається ремонтом, це його робота. У нього руки ростуть із потрібного місця, я це сама бачила. У себе вдома зять зробив чудовий ремонт, все сам, тільки для проведення електрики дзвонив іншій людині, а все інше самотужки.

У мене необхідність ремонту настала ще років десять тому назад, але грошей тоді не було, а потім і робити нікому стало – чоловік помер, а я сама можу максимум шпалери обдерти і якось нові наклеїти.

Почала накопичувати на новий ремонт. Справа йшла повільно, але я не поспішала, хотілося один раз зробити, щоб на найближчі двадцять років про це забути.

Дочка вже одружена, живуть вони з чоловіком в іпотечній квартирі, де він і зробив ремонт. Живуть нормально, професія у зятя потрібна, ремонти робить.

Я з ним спочатку хотіла просто порадитись, що і де краще купувати. А дочка й каже, що навіщо наймати незрозуміло когось, якщо зять може все зробити в рази дешевше. І зять сидить, головою киває, погоджується, що може зробити. Я, наївна, зраділа, не хотілося зв’язуватися незрозуміло з ким, напортачать ще.

Я ще грошей назбирала і почала з’ясовувати у зятя, коли йому зручно буде приступити, розумію, що я заплачу дешевше, ніж він зазвичай бере.

Він сказав, що за місяць здає об’єкт і вільний, займеться саме моєю квартирою. Я поки що потихеньку звільняла першу кімнату під ремонт.

Місяць минув, а зять все знаходив причини, чому він не може розпочати. Я вже й матеріали закупила, як він сказав, і вантажники все з кімнати винесли, у квартирі не пройти, але що робити.

Ще через місяць зять таки приступив до роботи. Одразу сказав, що моєю квартирою займатиметься паралельно з іншим замовленням. Я була не проти.

Робив він все дуже повільно. Приходив години на дві ввечері, щось поробить і піде, втомився. По всій квартирі бруд, пил, але ремонт уже розпочато.

Я вже тоді пошкодувала, що з ним зв’язалася, але ще вірила, що все буде гаразд, хоч і довго. Але після того, як поклеїли шпалери, з’ясувалося, що стіну він вирівняв погано, це неозброєним оком видно.

Зять тоді плечима знизав, спитав, чи перероблятимемо. Тобто заново знімати шпалери, заново все рівняти. Звичайно, я відповіла, що нехай так залишається.

Ламінат поклав так, що я відчуваю, як він ходить під ногами, зять запевняв, що це з часом пройде, матеріалу треба трохи відлежатися.

Плитку поклав теж абияк. Десь нерівно її обрізав, переплутав, яка у коридор, яка у ванну, навіть не спитав, якщо сумнівався, хоч чого там питати, за кольором було видно, що до чого підходить. Але зять руками розвів, сказав, що заплутався, не знімати ж її тепер.

Фартух на кухні зробив не на тій висоті, довелося ще ряд зверху нарощувати, щоб гарнітур нормально на місце встав.

Якби я не знала, як зять вміє працювати, я вирішила б, що він просто невміха. Але я бачила результат його роботи. І в порівнянні з тим, що він зробив у мене – небо та земля.

Він закінчив, у мене одна плитка у ванній відвалилася і розбилася, у коридорі одна плитка вже ходуном ходить, ламінат теж плескає, у залі шпалери відходити почали.

Зятю і дочці я нічого не сказала, але зараз підзбираю грошей і викличу іншого фахівця, щоб розібрався з цими проблемами.

Зять зробив усе, щоб я його більше ні про що не просила, я й не буду. Але ставлення у мене до нього вже відповідне виробилося.