Гуляю якось парком зі своїм собакою – гарний, великий пітбуль. З виду трішки грізний та в душі просто ангел, й мухи не образить. Попереду мене крокує молода дівчина, а в руках у неї мале цуценя – чихуахуа. На перший погляд, більше нагадує якогось щура чи мікроба. Весь трясеться, лапами ледве перебирає, постійно скулить, ще й одягнутий в якийсь незрозумілий рожевий комбінезон. Довго він не гуляв, тому хазяйка швидко помістила його у свою сумочку, що навіть вух не було видно.

Одразу вибачаюся за ці слова перед любителями такої породи собак, але я відверто не розумів, як “оце” може вас захистити. Та змінив свою думку якраз після випадку з цим рожевим непорозумінням.

Так от, гуляючи я вирішив взяти собі каву, підійшов до невеличкої точки на вулиці, неподалік парку. Дівчина з чихуахуа в сумочці стояла саме перед нами. Ще тоді я розглядав ранкові пейзажі міста (ловив ґав, інакше не скажеш) як раптом мої думки перервав несамовитий гавкіт та крики. Якась жінка відстрибує в бік, а той дрібний мікроб (чихуахуа) висить в неї на руці.

Крадійка полізла в сумку й не знала, що там на неї чекає “сюрприз”. Всі, хто стояв у черзі за кавою швидко перевірили свої кишені. Виявилося, в мене встигли телефон поцупити! А мій великий і грізний собака й оком не моргнув… Відтоді я всі породи поважаю!