Я слабо уявляю, що мені тепер робити, тому що я на дев’ятому місяці вагітності залишилася без прописки, та й жити мені нема де, так виходить. А все завдяки мамі та її новому чоловікові. Я їй повірила, виписалася з квартири, думаючи, що вона пропише мене у своїй новій квартирі, але отримала дулю з маком.

Мама два роки тому познайомилася з чоловіком, який дуже негативно ставився до мене, хоча я вже доросла була і від мами нічого не вимагала. Але кожна моя поява супроводжувалася якимись їдкими зауваженнями та провокаціями на скандал. Я намагалася не реагувати, але виходило не завжди.

Зрештою я приходила до своєї мами, до її квартири, я була там прописана, чому я мала терпіти його виступи на мою адресу.

У чоловіка була своя квартира, однокімнатна квартира, у мами була двушка. Жили вони у мами у квартирі, а його квартиру здавали. Мене ці питання не дуже цікавили досі.

Я жила з хлопцем, ми планували одружитися, вже заяву подали, я дізналася, що вагітна, розповіла йому, все начебто складалося добре, а потім ловлю його з колишньою. І все, про жодне весілля вже не йдеться, я в розпатланих почуттях повертаюся до мами, бо квартира була знята на нього.

Мама обіцяла, що вона допоможе мені з дитиною, я можу навіть не переживати. Адже я розуміла, що одна дитину не потягну, а на колишнього надії жодної. Але якщо мама обіцяла допомогти, то все буде добре.

Маминому чоловіку не подобадося, що я живу з ними, хоча я намагалася зайвий раз йому на очі не траплятися. Прийшла з роботи та пішла до кімнати.

Їжу я собі купувала сама, за комуналку гроші віддавала, але йому все було не так, що він не забував висловлювати за будь-якої нагоди. А потім почав вести розмову про те, що треба було б обидві квартири продати й купити троячку, якщо вже в нас така ситуація, а то в двійці з народженням дитини буде тісно.

Мама погодилася, а мене ніхто не питав. Моєї частки у квартирі немає. Єдине, що мама попросила мене виписатися з квартири, обіцяючи, що як вони куплять квартиру, мене там пропишуть.

Мама з чоловіком переїхали до якоїсь його родички, поки йшли процеси продажу та покупки, а я зняла собі маленьку студію. Там нічого до пуття немає, але мама обіцяла, що це на пару місяців, не більше.

Але коли вони купили квартиру, виявилося, що вони купили двійку, просто з кращим плануванням і в будинку, який був новішим, на троячку їм грошей не вистачало.

Я все питала, коли я зможу переїхати, треба було розуміти, що говорити господарям квартири, а мама все від цієї теми відходила.

Зараз мені вже скоро народжувати, власники квартири дали зрозуміти, що з дитиною мені нічого не здаватимуть, я знову до мами з питанням. Вона мені й каже, що її чоловік не хоче, щоб я в них прописувалася, бо я потім принесу туди немовля, а в них і так місця небагато, він не хоче криків та незручностей.

– Половина квартири належить йому, він має право на свою думку, а я з чоловіком сваритися не збираюся. Зрештою ти вже доросла, настав час самі свої проблеми вирішувати, а не звалювати на інших, – ось так було мені сказано.

От і все. Жодної допомоги я можу не чекати, прописки в мене немає, жити мені ніде, бо з цієї квартири я до пологів маю з’їхати. А я в декреті, у мене грошей не вагон, щоб винаймати житло.

Загалом не розумію, що тепер робити. Такої підстави від мами, яка волала, що “я допоможу”, я не очікувала. Що тепер робити, без поняття. Час іде, пологи все ближче, а в голові немає жодної думки, як із цієї ситуації вирулювати. Від дитини я не відмовлюся, але і як ми житимемо, я теж не знаю.