Починалося все цілком мило та романтично. Вранці хтось залишав квіти біля моїх дверей. Потім на асфальті під вікнами з’являлися написані фарбою освідчення в коханні. Пізніше дехто додався до мене у друзі на фейсбуці. Зав’язалося спілкування.

А коли справа дійшла до першого побачення, мені стало реально страшно. Ви бачили, яким шаленим поглядом дивляться психопати? То був саме такий погляд. Я почала боятися людини, яка закохалася в мене. І що далі, то страшнішими ставали його вчинки. Він почав надсилати мені знімки на пошту, зроблені потай. Він стежив за мною в ті моменти, коли я виходила із квартири.

Потім зробив сайт, присвячений мені. Там було кілька моїх фотографій та багато віршів. Чим довше існував сайт, тим більше там з’являлося віршів, сенс яких можна передати фразою: “Якщо не зі мною, то ні з ким!” Я хоч і можу постояти за себе (завжди ношу із собою перцевий балончик) але було реально страшно.

Все це зайшло дуже далеко, і я написала заяву в поліцію. З ним поспілкувався дільничний. Жодної справи заводити не стали (хоча варто було б).

Якийсь час все було спокійно. Я навіть почала думати, що знову можу жити спокійним життям, не озираючись кожну хвилину.  Та нещодавно мені стало здаватися, що за мною знову стежать. Я вже не знаю як реагувати, йти знову в поліцію чи взагалі переїхати в інше місто…