Особливих проблем із навчанням у нас не було, доки син не пішов до четвертого класу. Програма стала складнішою, плюс додалася підготовка до контрольних, які всі учні складають наприкінці року. Все це потребує величезних зусиль та великого вільного часу. Ми з чоловіком працюємо практично цілодобово. Ідемо рано вранці, повертаємось пізно ввечері.

Син у нас хлопчик самостійний. Сам повертається додому зі школи, розігріває обід та робить уроки. Але з деякими навчальними предметами перестав сам давати собі раду.

У школі, звісно, ​​є й додаткові заняття. Але цього явно замало. Батьки в класі взялися за голову та кинулися, хто куди. Одні відправили дітей на спеціальні курси. Інші задумалися про репетиторів.

Для нас це досить дороге задоволення. Вийде, що ми працюватимемо лише на те, щоб сплатити за репетитора. У цьому немає жодного сенсу.

Особливо з огляду на те, що бабуся у нас педагог на пенсії, саме вчитель початкових класів. Відпрацювала понад тридцять років у школі та пішла, коли зрозуміла, що втомилася.

Свекруха чудово знайома зі шкільною програмою. Не одне покоління випустила з відмінними знаннями та оцінками.

Вдячні батьки досі вітають її з усіма святами та обов’язково дзвонять у день вчителя. Таке ставлення свідчить, що свекруха справжній професіонал своєї справи.

Вийшовши на пенсію, жінка похилого віку зажила на своє задоволення. Займається дачею, відвідує якісь курси для пенсіонерів. Загалом не замкнулася на собі і тим більше не змістила фокус уваги на нашу сімʼю.

Окремо зазначу, що раніше ми ніколи до неї не зверталися за якоюсь глобальною допомогою зі школою. Я розумію, що пенсіонерка втомилася вже від уроків, і не лізу до неї.

Але зараз ситуація склалася патова. Ми з чоловіком категорично не встигаємо займатися з дитиною. У нього ж виявилися явні прогалини у знаннях, завдяки тривалим періодам дистанційного навчання.

Загалом, я сказала чоловікові, що настав час нагадати бабусі про те, що в неї є онук-школяр. Вільний час пенсіонерка має. Пару разів можна і не поїхати на дачу або не піти на курси. Нічого страшного не станеться.

Чоловік обіцяв поговорити з мамою. Але, як це часто у нього буває, він так і не зміг прямо сказати їй, що нам потрібна допомога. Тоді я взяла справу до своїх рук.

По телефону окреслила ситуацію, розповіла, у чому у нас складнощі та попросила виділити пару днів для занять із онуком. Свекруха уважно вислухала та пообіцяла дати відповідь пізніше.

Мене це одразу збентежило. Наче я роботу їй пропоную, а не прошу допомогти з рідним онуком. Я думала, ми всі зацікавлені в тому, щоб син добре вчився і здав усі контрольні на відмінно.

Через кілька днів свекруха відповіла. І я просто не повірила своїм вухам. Вона повідомила, що займатися зможе, але це коштуватиме нам певну суму.

— Я витрачаю свій особистий час і хотіла б, щоб ви адекватно оцінювали його у матеріальному еквіваленті, — спокійно сказала свекруха.

Я втратила мову. Рідна бабуся збирається брати гроші з онука? Це ні в які ворота. Може, вона ще рахунок виставить за кожен візит до неї та кожну з’їдену порцію частування? А те, що чоловік майже щовихідних мотається до матері на дачу, допомагає їй із грядками, це не повинно оплачуватись? Але ж ми не беремо з пенсіонерки гроші за бензин і роботу.

На мої резонні заперечення свекруха відповіла, що в неї, мовляв, тільки вільне життя налагоджуватись почало. Всі ці роки вона утримувала сім’ю і не приділяла достатньо уваги своїм захопленням та бажанням.

Тепер, мовляв, настав час насолоджуватися життям і жити на втіху. А про навчання голова має боліти у нас, у батьків.Мене, мовляв, не приплітайте. Я вам не безкоштовна робоча сила.

Цікавий підхід. Я б зрозуміла свекруху, якби ми з чоловіком були нахлібниками і цілими днями валялися на дивані. Тобто перекладали на неї відповідальність. Але ж ми працюємо як прокляті. І все для того, щоб вся сімʼя жила в достатку.

Колись нам доведеться дбати і про свекруху. Чи нам теж виставляти рахунок за все, що зробимо для неї?

Не розумію, як їй не соромно так говорити, коли йдеться про рідного онука. Яке там у бабусі вільне життя. Вигадала собі безглузді захоплення і грає в активність на старості років.

Чоловік, зрозуміло, про матір поганого слова не скаже. А я збираюся переглянути ставлення до неї, коли вона така меркантильна і черства людина.