Батьки не схвалили супутницю життя мого брата Антона. Мало того, що вони не з’явилися на весілля, то ще й змусили його обирати між ними та дружиною. Коли ж Антон зупинив свій вибір на дружині та дочці, мама з батьком стали скаржитися мені на невдячного сина.

Відразу скажу: за нашою родиною плачуть зйомки шоу «Говорить Україна». Все своє дитинство ми з братом провели в атмосфері криків батька та театральних вистав мами. Мама при кожному моєму запізненні з дискотеки непритомніла, заламувала руки і пила величезні дози валеріанки, а батько відразу хапався за ремінь.

Тато у нас – взагалі дуже категорична людина, для нього існують лише дві думки: його та неправильна. Я не пам’ятаю, щоб він колись перед кимось вибачався або, хоч би, зізнавався в тому, що був неправий.

Загалом батьки у нас з Антоном – не дай Бог. Коли у мене виявляються нотки батьківського виховання по відношенню до власного сина, я йду в іншу кімнату та п’ю м’ятний чай. Мені не хочеться бути театральною мегерою, як моя мати.

Я досі дивуюсь тому, що не стала істеричкою. Та й з братом у нас прекрасні, теплі стосунки, незважаючи на різницю у віці та характері. Антон – мій старший брат.

За своєю натурою він має важкий характе, як і наш батько, але, на щастя, швидко остигає. Правда, в дитинстві братові часто діставалося від батьків за його завзятість і прагнення справедливості.

Я все частіше відмовчувалася, воліючи вголос погодитися з батьками, а потім зробити по-своєму. На жаль, батьки вважали, що вони мають право влазити у всі сфери нашого з братом життя, включаючи особисті стосунки. Вони і зараз дотримуються тієї самої думки.

Щодо цього мені пощастило більше, ніж Антону. Точніше, я була трохи хитріша. Перед тим, як вийти заміж, я кілька разів приводила до батьківського будинку свого хлопця і розповідала лише про його позитивні сторони.

Чесно кажучи, я провела своєму Ігореві цілий інструктаж з приводу того, як він повинен був поводитися. Знаю, це звучить дико. А що мені залишалося робити? Натомість мати з батьком регулярно приїжджають до нас у гості та граються з онуком. В Антона історія протилежна.

З майбутньою дружиною Катею мій брат познайомився ще на вступних іспитах до університету. Вони одразу сподобалися і почали зустрічатися. Про їхні стосунки можна було зняти мексиканський серіал.

Антон і Катя щомісяця бурхливо сварилися, потім так само мирилися і, зрештою, після трьох років стосунків розлучилися. Як з’ясувалося пізніше, Катя на момент розлучення була вже в положенні. Антон про це не знав. Зате, коли він зустрів колишню кохану на вулиці за півроку, то відразу зрозумів, від кого вагітна Катя. Почуття спалахнули з новою силою, і закохані побралися.

Наші з Антоном батьки новину про швидке весілля прийняли в багнети. Чи варто говорити, що вони не вважали Катіну дитину своїм онуком. Мати з батьком пробували налаштувати Антона проти коханої, казали, що йому не потрібно виховувати чужу дитину, і благали відмовитися від цієї витівки.

Брат, природно, і слухати не став ці нісенітниці, і тоді батьки демонстративно не з’явилися на його весілля. Щиро кажучи, спочатку я сама не вірила в те, що у Антона з Катею вийде міцний союз.

Вони обидвоє – дуже запальні та регулярно говорили одне одному такі фрази, після яких я б і вітатись ні з одним із них не стала, не те, що жити разом. Але, мабуть, вони зуміли пробачити старі образи і почати життя наново, тому що зараз у їхній сімʼї панує спокій.

Чого не можна сказати про наших батьків. Їм, мабуть, нудно вдвох. Ось вони і шукають «пригод» і приводів похвилюватися. Кілька місяців тому у Каті з Антоном народився чудовий здоровий хлопчик.

Новоспечені бабуся з дідусем вирішили не з’являтися на виписку другого онука, зате ми з чоловіком та сином приїхали з квітами, кулями та купою речей для маленького племінника.

Я розуміла, що поведінка батьків засмучувала Антона, але сподівалася, що вони схаменуться. І ось, промайнув промінчик надії. Нещодавно мені зателефонувала мама та запросила на вечерю.

Виявилося, що такий самий дзвінок пролунав і в Антона. Він узяв із собою дружину та сина і приїхав, як він думав, на примирливу вечерю. Ось тільки все виявилося не так райдужно, як ми розраховували.

Наші батьки весь вечір натякали на те, що малюк – не член їхньої родини, а під кінець і зовсім розійшлися, звинувативши Катю в обмані та запудрюванні мізків мого брата. Антон, звичайно, не став терпіти подібного відношення і поїхав разом із сім’єю.

Ми теж вирушили за ним. Батько з матір’ю, мабуть, посиділи удвох, а потім вирішили ще раз поговорити з братом і поїхали до нього додому. Антон напевно сподівався, що рідні вирішили вибачатися перед ним і дружиною, але цілі у батьків були інші.

– Невже ти й надалі плануєш жити з нею? – заявив з порога батько. – Вона ж тобі голову заморочила, ще й чужу дитину нав’язала!

– Це моя дитина і моя дружина, не смій говорити про них погано! – дав відсіч Антон.

– Якщо ти залишишся з нею, ти більше нам не син! Настав час вибирати, – не вгамувалася мама.

– Значить, відтепер я сирота! – відповів брат і зачинив двері.

Відразу після цього Антон подзвонив мені і розповів про те, що сталося. Через годину мені зателефонувала мама. Вона звинувачувала Антона в невдячності та безсердечності. Бачите, вони з батьком занадто перенервували і тепер погано почуваються.

Я порадила матері викликати швидку допомогу і заспокоїтися. Приїжджати до батьків мені не хотілося. По суті вони самі винні. Хіба можна було ставити брата перед вибором: мати з батьком чи дружина з дитиною?