Ми відслужили давно, але дружбу зберегли досі. І поступили потім вчитися разом, і в гості їздимо, постійно один одного до чогось підштовхуємо. Він і вмовив мене не сидіти в курному кам’яному мішку, а побудувати будинок за містом і жити там хоча б улітку. Сам усе життя в передмісті живе.

У нього я й підглянув на дачній ділянці люк зливної ями. Не закритий навіть. І місце для мангалу поряд облаштовано.

– Ну ти даєш, а якщо смердіти почне?

– Точно не почне. Там завжди порожньо.

– То ви що, не їсте і не миєтеся?

Посміявся мій друг, розповів. Коли він робив ремонт на дачі, досвідчені будівельники запропонували йому зробити не як у всіх селах прийнято, а з розумом. Зробили септик із двох відділень бетонних. В одному відстійник, в іншому рідина у землю йде. А що й так роблять?

– І головне, зауваж: нічого нікуди не розтікається! Бачиш дві черемхи поруч ростуть?

Ну, бачу, звичайно. Виявилося, не просто так, а будівельники ще їх порадили поряд посадити. Одне дерево за добу літрів 150 витягує та випаровує, так що вода у вигрібній ямі миттєво йде, навіть до половини не набирається. Ну і я так у себе зробив, і справді жодного разу не відкачував!