Мій чоловік був старший за мене на 20 років. Спілкуватись ми з ним почали незадовго до мого повноліття. Він вмів проявляти увагу, мабуть, тому й закохалася в нього. Мені він здавався надійним, уважним. Одружилися ми за п’ять місяців після початку спілкування. Дуже швидко я завагітніла. Дитину я хотіла, він теж. Але далі почалося найжахливіше.

У нього виявився дуже авторитарний та ревнивий характер. Мені було заборонено спілкуватися із незаміжніми подругами, чоловіками, заборонялося працювати. Він контролював кожен мій крок і вважав, що дружина має беззаперечно слухатись свого чоловіка. Грошей своїх я не мала, він мені давав якусь мізерну суму на тиждень, щоб купити продукти тощо. Купити одяг було проблемою. Він нікуди зі мною не ходив, я не знала, що таке ресторани. Лише зрідка до нас у свята приходили його друзі, своїх друзів з ним я розгубила. Він навіть контролював, що я читаю та які фільми дивлюся.

Я всього боялася, боялася зайвий раз висловити свою думку, боялася попросити щось. Іноді він доводив мене до сліз, але мої сльози були йому непотрібні.

Так тривало шість років. Дитина росла. Якимось дивом я вмовила віддати його в дитячий садок, адже малюкові треба розвиватися та спілкуватися з іншими дітьми.

Фактично я перетворилася на прислугу. Коли він заговорив про необхідність народження другої дитини, я зрозуміла, що не витримаю. Я хочу свободи, хочу гарно одягатися, почуватися жінкою. Я хочу працювати і щось означати у цьому житті. Зрозумівши, що ще одну дитину я не хочу, мій чоловік зробив моє життя зовсім нестерпним. Можливо, він уже сам на той момент хотів розійтися, а я йому просто набридла.

Якось я зважилася, зібрала речі та поїхала до батьків. Ні, він не просив повернутися, сприйняв це абсолютно байдуже. А через деякий час я дізналася, що в нього є інша, теж молодша за нього, і вона вже теж чекає дитину. Це було боляче та прикро. Прикро, тому для нього жінка не супутниця, а мати його дітей і прислуга.

Я дуже швидко знайшла собі іншого чоловіка, ровесника. І тут я відчула різницю – він любить мене по-справжньому, цінує та поважає. Для нього я не просто жінка, а близький друг.