Перший шлюб чоловіка розвалився без моєї участі. Ми з ним познайомилися за три роки після розлучення. Його синові тоді було чотири роки. Ініціатором розставання була дружина, у чому саме причина, я була не в курсі, не випитувала. Чоловік обмовився, що побут заїв, зрозуміли, що в такому режимі більше не можуть, а змінити щось не вийшло.

Тепер розлучення стали настільки звичайними речами, що вже нікого не здивуєш. Це раніше для такого рішення були потрібні якісь екстраординарні причини, а зараз уже ні. Тому коли ми з Кирилом познайомилися, то в мене не було жодних побоювань щодо його попереднього шлюбу. Розлучився і розлучився, буває.

Напружило, що там залишилася дитина, але чоловік одразу зазначив, що не буде весь сімейний бюджет тягнути до тієї сім’ї. За три роки вони з колишньою вже встигли обговорити питання участі батька у вихованні дитини, хто і за що платить, хто і чим займається. Колишня дружина Кирила взагалі надзвичайно адекватна жінка. Спокійно живе своїм життям, з колишнім чоловіком спілкується без істерик і ціпки йому в колеса не вставляє.

Загалом мене все влаштовувало. Не влаштовувало це все лише свекруха, яка мене відмовилася приймати і навіть знайомитись на захотіла. Було дещо неприємне таке ставлення, але я сильно не стала морочитися – баба з воза, і кобилі легше. Не хоче спілкуватися – не треба. Зате ніхто на мозок не капатиме.

Але Кирила таке ставлення матері зачепило. Він навіть посварився з нею кілька разів, правда безрезультатно, ситуацію це не змінило. Я заспокоїла чоловіка, що мене анітрохи не турбує думка його мами про мене, проживу і без спілкування з нею. Чоловік начебто заспокоївся.

Ми одружилися, через рік я завагітніла та народила сина. Чоловік був на сьомому небі від щастя. Попросив дозволу взяти на виписку старшого сина, щоб він познайомився з братиком. Я здивувалася, але заперечувати не стала. Колишня теж спокійно відпустила дитину. А от свекруха ні на виписку не прийшла, ні навіть по телефону сина з народженням дитину не привітала.

З того часу так і повелося, що старший син чоловіка періодично приходив до нас у гості, щоб повозитися з молодшим братом.

– Не хочу, щоб мої сини були один одному чужими. Тож нехай одразу звикають один до одного, – пояснював чоловік.

Хлопчики насправді чудово ладнали, незважаючи на різницю у віці, навіть були схожі.

– Ось у зятя сильна порода, – дивувалась моя мама, коли побачила фотографію колишньої дружини Кирила. – Мами різні абсолютно, а сини як дві краплі води один на одного схожі й обоє у батька.

Чоловік радів, що сини схожі на нього, що спілкуються, що ні я, ні колишня дружина йому мозок не виїдаємо якимись капризами та заборонами. Засмучувало його тільки те, що його мама взагалі ніякої у житті його молодшого сина не бере участі. Вона просто ігнорує факт існування.

При цьому зі старшим онуком вона спілкується із задоволенням. Забирає його на вихідні, дарує подарунки, гуляє, возить із собою на дачу. А молодшого онука навіть жодного разу у вічі не бачила. І, судячи з її поведінки, не горить бажанням бачити. Вже за два роки можливостей у неї було вище даху.

Кирило якось хотів відвезти нашого сина до мами, але я заборонила. Синові тоді було вже півроку, за ці півроку свекруха жодного разу не поцікавилася навіть як у дитини справи, як здоров’я. То який сенс тягати малюка через все місто до людини, яка начхати на нього хотіла?

Чоловік дуже засмучує така поведінка мами. Мені ж якось начхати. У мого сина є і бабуся, і дідусь – мої батьки. Вони його люблять, приїжджають у гості, пораються з ним. У мого сина є мама та тато, які готові землю заради нього перевернути. Та навіть старший братик – і той є.

А що з дитиною з якоїсь однієї їй відомої причини не хоче спілкуватися одна літня жінка, ну це явно не проблеми дитини. Причому причину своєї поведінки вона не пояснює нікому, просто закриває рот і не розмовляє на цю тему.

Найбільше від поведінки свекрухи страждає її син. Мені начхати на її закидони, наш син ще занадто малий, щоб про щось подібне замислюватися, а ось Кирило все намагається з’ясувати у матері причину такої поведінки.