Ніколи я не вірила в ці історії про ненависть свекрухи до невістки, допоки це не відчула цього на власному досвіді. Навіть не знаю з чого почати, бо досі в шоці, як так сталося.

У нас зі свекрухою були чудові відносини ще з моменту першого знайомства, я її вважала другою матір’ю, вона відносилася до мене дуже тепло, хоча деколи були з її боку якісь повчання. Але я не сприймала це, як щось погане.

Та якось одного разу, у чоловіка було день народження й вона приїхала зі свекром до нас у гості. Я накрила на стіл, наготувала багато різних страв, старалася дуже, бо завжди хочу її вразити. Й от вона приїхала, взяла ще із собою свою собачку, маленьку. Чесно скажу, я тих собак терпіти не можу, для мене вони, як якісь паразити, постійно скулять, ходять під себе від будь-якого шуму. Та й вона знала, що я їх терпіти не можу. Але що було робити.

Й от вона ту собаку пустила бігати по квартирі, а сама сіла за стіл й розпочалося застілля. Ми всі сиділи, відпочивали, як тут з сусідньої кімнати почули дикі крики цієї собацюри. Свекруха кулею вилетіла з кухні, а повернулася вже із собакою на руках, вся аж червона від злості і давай з криками на мене, мовляв, я погана господиня, не вмію прибирати, і через це її собачка порізалася, коли бігала.

А в нас день перед цим розбилася дуже дорога ваза, і я ті уламки замітала кілька разів, але ж не можливо все до ідеальності зібрати. Може один залетів під диван, а я не побачила. Собака ж маленька, залізла туди й порізалася.

Свекруха ж почала мене звинувачувати, що я взагалі зробила це навмисно, бо собак не люблю! Почала вимагати від мене вибачень, вбивцею тварин назвала.

Але від цього вже я не витримала. Почала їй відповідати, так слово за слово і ми посварилися. Вже не говоримо кілька тижнів. І вона через мого чоловіка передала, що чекає від мене вибачень і тільки тоді говоритиме зі мною. Але я вибачатися не маю за що!